На Червоній планеті спостерігають численні яри, і дуже схожі на земні, промиті потоками води. Планетологи сумніваються в тому, що це результат розморожування льодовиків: на Марсі для існування води на поверхні вже давно надто слабкий тиск.
Яри на Марсі – одна з найпоширеніших геологічних утворень: їх налічуються десятки тисяч. Спостерігають яри найчастіше середніх і високих широтах Червоної планети, але в екваторі майже зустрічають. Вже таке географічне розташування дозволяє припускати зв’язок цих ярів із талою водою: на екваторі для існування льодовиків надто тепло.
До того ж на багатьох ярах кожне марсіанське літо виникають і поступово подовжуються вертикальні темні смуги. Зберігається ймовірність того, що їх створюють стікаючі потоки дуже солоної води. Втім, останнім часом переконливішою вважають версію обсипання сухого піску та пилу.
У будь-якому випадку вимагає пояснення факт існування ярів — вони самі собою виглядають як наслідки стікання великих мас води. Ці структури геологічно молоді — за оцінками, їм від сили кілька мільйонів років. Саме це викликає питання: планетологам ясно, що марсіанські водоймища зникли мільярди років тому. Після цього атмосфера стала настільки розрідженою, що талих вод на її поверхні накопичуватися не могло: в умовах надто низького тиску крига при нагріванні негайно переходить у газоподібний стан — сублімує.
Дослідники з Університету Сорбони (Франція) спробували з’ясувати, як за таких умов на Марсі могли утворитися ці яри. Свої припущення вони нещодавно виклали у статті, опублікованій на сервері препринтів arXiv.org . На думку вчених, теоретично цей процес могло б спровокувати коливання марсіанської осі: відомо, що всього за кілька сотень тисяч років кут її нахилу може змінюватися орієнтовно від 15 до 45 градусів. Зараз він трохи перевищує 25 градусів, але в порівняно недавньому минулому був набагато більшим, а це мало призводити до інтенсивного випаровування льоду на полюсах та утворення льодовиків у нижчих широтах.
Потім вісь почала зворотний рух – кут її нахилу почав зменшуватися. Через війну середні широти отримували більше тепла. Проблема в тому, що навіть під ґрунтом все одно не могла утворюватися вода у рідкому стані: під поверхню навряд чи проникало достатньо тепла.
Єдиним можливим варіантом дослідники вважають танення напівпрозорих льодовиків з домішками ґрунту і солей. Як пишуть планетологи, Сонце могло розтоплювати їх особливим чином: усередині товщі льоду нагрівалися вморожені в нього частинки ґрунту, які передавали тепло замерзлій воді, що оточувала їх. Вона випаровувалась і створювала в льодовику локальний парниковий ефект, в умовах якого вже могла накопичуватися вода в рідкому стані.
За цією версією, зрештою вона під своєю вагою виходила назовні і стікала струмками зі схилів. Втім, навіть це видається вченим малоймовірним. Залишається припустити, що яри насправді могла сформувати взагалі не вода, а зсуви сухого піску і пилу.