Світ біля однієї зірки, схожої на Сонце, є настільки близько до неї, що астрономам доводиться розмірковувати, як його туди занесло. Вчені впевнені, що він не міг бути спочатку. Коли вдалося виміряти розміри та масу цієї планети, зрозуміли, що з нею сталося.
З уже виявлених п’яти з лишком тисяч екзопланет у космосі більшість знаходяться вкрай близько до своїх зірок, при цьому вони набагато масивніші за Землю. Річ у тому, що такі світи найпростіше помітити: основний спосіб їхнього пошуку — так званий транзитний метод. Коли планета, особливо велика і близька, проходить диском своєї зірки, світло зірки трохи слабшає. Як легко здогадатися, це відбувається через проміжки часу. Так астрономи розуміють, що зірка не самотня.
Знаходять і невеликі світи, і набагато далі розташовані від свого сонця, але окремі питання викликають саме ті, що знаходяться небезпечно близько до своїх зірок. Їх називають ультракороткоперіодичними. Це означає, що у них ультракороткий період обігу — менше однієї земної доби. Науковці намагаються зрозуміти, як вони туди потрапляють. За розрахунками, на таких мізерних відстанях від зірок планети формуватися не можуть. Отже, їх туди приносить гравітаційна взаємодія з іншими планетами.
Тому система зірки K2-360 (EPIC 201595106) у 764 світлових роках від Землі є важливим показовим прикладом. За масою вона практично така сама, як Сонце. Біля неї спостерігають дві планети: обидві набагато ближче до неї, ніж Меркурій до Сонця (між нашим світилом і його першою планетою — близько 58 мільйонів кілометрів).
Планета K2-360 розташувалася за 13,5 мільйона кілометрів від свого сонця, а K2-360 b — зовсім за три мільйони кілометрів. Більш далека робить оберт навколо зірки менш ніж за 10 земних діб.
Найближчим «роком» триває лише 21 година. Ще вона примітна співвідношенням своїх розмірів і маси: при радіусі півтора земного вона «важить» майже як вісім Земель. Це дає щільність приблизно 11 грамів на кубічний сантиметр, що можна порівняти з щільністю свинцю. На думку планетологів, K2-360 b може наполовину складатися із заліза, а наполовину з інших елементів.
Нещодавно систему K2-360 вивчила міжнародна команда дослідників під керівництвом фахівців Центру астробіології Національного інституту наук NINS (Японія). Як пишуть вони у своїй статті для Scientific Reports, щільна структура K2-360 b дозволяє підозрювати, що це не цілком планета, а лише те, що від неї залишилося – “голе” тверде внутрішнє ядро, позбавлене всіх зовнішніх оболонок. За оцінками, вся планета цілком була в 9-11 разів важчою за Землю, тобто ставилася до категорії субнептунів: за масою Нептун в 17 разів більше за нашу планету.
Цей сценарій підтримує присутність другої планети, яка важить приблизно як 15 Земель. Розмір її, щоправда, не встановлено, тому що диском зірки ця планета не проходить транзитом. Її вирахували за «поведінкою» світила (воно трохи вагається, рухаючись навколо загального центру мас). У будь-якому разі саме ця друга планета, як припустили дослідники, і «штовхнула» колись колишній субнептун на вірну загибель — до пекла зірки.