15 травня 2024 року Обсерваторія сонячної динаміки NASA, яка постійно спостерігає за Сонцем, зробила зображення двох потужних сонячних спалахів класу X. Перший був класифікований як спалах класу X3.4 і досяг піка о 4:37 ранку за східним часом. Другий спалах, класифікований як X2.9, досяг піка о 10:38 ранку за східним часом.
Сонячні спалахи — це інтенсивні спалахи випромінювання, що виникають у результаті вивільнення магнітної енергії, пов’язаної з сонячними плямами. Ці спалахи видно по всьому електромагнітному спектру, від радіохвиль до гамма-променів, і є одними з найпотужніших явищ Сонячної системи. Коли сонячні спалахи спрямовані на Землю, вони можуть впливати на нашу планету декількома способами, зокрема порушувати супутниковий зв’язок, впливати на роботу електромережі та посилювати полярні сяйва (північне та південне сяйво).
Вплив на Землю в першу чергу передбачає взаємодію сонячного випромінювання з магнітним полем Землі, що може призвести до геомагнітних бур. Ці шторми можуть порушити технологію та інфраструктуру та піддати астронавтів і висотні польоти впливу високого рівня радіації.
Сонячні спалахи класифікуються за їхньою інтенсивністю в довжинах хвиль рентгенівського випромінювання в діапазоні від класу A (найслабший) до класу X (найсильніший). Кожен клас має десятикратне збільшення виходу енергії, і в межах кожного класу точніша шкала від 1 до 9 додатково розрізняє силу спалаху. Спалахи класу X є найбільшими вибухами в Сонячній системі та можуть спровокувати відключення радіозв’язку на всій планеті та тривалі радіаційні бурі.
Обсерваторія сонячної динаміки НАСА (SDO) — це місія, покликана зрозуміти вплив Сонця на Землю та навколоземний простір шляхом вивчення сонячної атмосфери в малих масштабах простору та часу та в багатьох довжинах хвиль одночасно. SDO, запущений 11 лютого 2010 року, є частиною програми НАСА «Жити з зіркою» (LWS).
Обсерваторія оснащена набором інструментів, які забезпечують спостереження, що веде до більш повного розуміння сонячної динаміки, що обумовлює мінливість земного середовища. Одним із цих інструментів є Atmospheric Imaging Assembly (AIA), який кожні 12 секунд створює зображення сонячного диска на різних довжинах хвиль, що дає змогу зрозуміти структуру та динаміку сонячної корони. Інший важливий інструмент, Геліосейсмічний і Магнітний Зображувач (HMI), вивчає сонячну мінливість і характеризує внутрішній шар Сонця та різні компоненти магнітної активності.
Дані SDO є життєво важливими для того, щоб допомогти вченим зрозуміти вплив Сонця на Землю та космічний простір шляхом спостереження сонячних спалахів, викидів корональної маси (CME) та інших сонячних явищ. Ця інформація має вирішальне значення для покращення здатності прогнозувати події космічної погоди, які можуть вплинути на роботу супутників, астронавтів і наземні системи.