Планетологи побачили, як марсіанські повені рухали гори

Незважаючи на цілий набір не тільки видимих, а й навіть хімічних ознак досить довгої присутності океану на стародавньому Марсі, до цього дня його існування вважається спірним. Нещодавно вчені розглянули одну з марсіанських долин і дійшли висновку, що сумнівів не може бути: там вода за сотні мільйонів років зрушила ціле високогірне плато.

Марсіанська Долина Маврт — одне з тих місць, які можна вважати чимось на кшталт пам’яток історії Червоної планети. Вона невелика в порівнянні, скажімо, з набагато відомішими Долинами Марінера, зате одна з найстаріших, а найцікавіше — простяглася на самому кордоні так званої дихотомії Марса, досі не цілком зрозумілої разючої відмінності між низовиною півночі і піднесеним півднем планети.

Через таку різницю в рельєфі більша частина марсіанських поверхневих вод повинна була розташуватися на півночі, і Долина Маврт — найкраща деталь цього пазла: це не що інше, як канал відтоку, тобто русло приблизно двокілометрової глибини, яке проробила вода під час багаторазово повторюваних повеней.

На це вказує не лише характерна звивистість 600-кілометрової долини, а й склад порід на її поверхні, який успішно встановлюється за допомогою високочутливих спеціальних приладів: вони «бачать» ту чи іншу речовину після того, як вона відбиває світло. Завдяки цьому в каналі спостерігають достаток глинистих мінералів, а це один із найважливіших «доказів» — глина утворюється лише у присутності води, причому саме у стані рідини.

Проте, як пояснили в нещодавній статті для видання Nature Geoscience дослідники з Великобританії, багато колег все ще сумніваються в повноводному минулому Марса. Тому планетологи уважно розглянули околиці долини та виявили нові цікаві подробиці.

За сотні кілометрів від каналу налічують цілі тисячі невеликих пагорбів. При «максимальному збільшенні» знімків їх схилів з’ясувалося, що вони і за структурою, і за «глинистим» складом такі самі, як сама долина. Планетологи зрозуміли, що спочатку всі ці височини безпосередньо примикали до неї і були частиною великого високогірного плато, але згодом його зміщували і розмивали внаслідок ерозії. За оцінками, це відбувалося між 4,1 та 3,7 мільярдами років тому.

Додамо, що плато Оксія, що примикає до долини Маврт, обрали як місце посадки нового марсоходу «Розалінд Франклін», який серед іншого примітний своєю буровою установкою: вона може проникати на глибину до двох метрів. Це дуже цікаво тому, що велика глибина підвищує шанси в тому числі знайти в марсіанському ґрунті сліди життя: поверхня планети бомбардується сонячною та космічною радіацією, оскільки у Червоної планети слабке магнітне поле.