Зображення, зроблене за день до молодика та часткового сонячного затемнення, на барвистому тлі ранкових сутінків Анталії, Туреччина, показує не лише усміхнений що спадає півмісяць, але й рідкісний вид планети Меркурій. Меркурій — найближча до Сонця внутрішня планета, і тому його дуже важко побачити й виявити на сході неба. Уважно придивившись до кінця пірса біля останнього даху салону, ми можемо знайти помаранчеву яскраву точку.
На правому зображенні, зробленому тим самим 200-міліметровим об’єктивом і майже з того самого місця на пірсі над пляжем, видно сцену, дивлячись у протилежний бік неба. Цього разу ми дивимося на захід лише через два дні після молодика та через 30 хвилин після заходу сонця.
Земне сяйво знову видно, але сцена дещо змінилася через положення Місяця відносно Сонця. Сяйво Землі було описано та вперше намальовано Леонардо да Вінчі близько 500 років тому в його творах Лестерського кодексу; він пояснив це явище на початку 16 століття, коли зрозумів, що і Земля, і Місяць відбивають сонячне світло одночасно.
Світло відбивається від Землі до Місяця і назад до Землі у вигляді земного сяйва. Обидва зображення були зроблені наприкінці 2022 року. На зображенні праворуч показана послідовність знімків у режимі сповільненого знімання, коли сяйво Місяця в жовтні минулого року сідало над горами Бей і поблизу Середземного моря.