Через тринадцять років після посадки на Червону планету марсохід NASA Curiosity демонструє найвищу ефективність та автономність за весь час своєї роботи. Завдяки серії інженерних оновлень він отримав можливість виконувати кілька завдань одночасно, самостійно управляти режимами сну та раціональніше використовувати свою ядерну енергосистему. Такі вдосконалення дозволяють апарату продовжувати дослідження давніх марсіанських ландшафтів у пошуках слідів минулої придатності планети до життя.
Основним джерелом живлення Curiosity є багатомісійний радіоізотопний термоелектричний генератор (MMRTG), що виробляє електроенергію з тепла, яке виділяється під час розпаду плутонію. На відміну від апаратів, які працювали від сонячних панелей, марсохід не залежить від погодних умов чи рівня освітленості, але поступове зменшення потужності генератора змушує інженерів максимально оптимізувати розподіл енергії. Тепер, завдяки новим алгоритмам, Curiosity може передавати дані орбітальному апарату під час руху, роботи маніпулятора або зйомки з камер, скорочуючи тривалість активної фази та економлячи ресурси.
Ще одним нововведенням стало так зване «розумне дрімання» — якщо марсохід завершує денну програму раніше запланованого часу, він переходить у сплячий режим, щоб скоротити витрати енергії на підтримку готовності обладнання. Навіть економія у 10–20 хвилин на завданнях у підсумку значно збільшує тривалість роботи генератора та забезпечує більше часу для наукових досліджень у майбутньому.
Наразі Curiosity вивчає ділянку гори Шарп з унікальними геологічними утвореннями типу «boxwork», що являють собою мережу мінеральних грядок, утворених підземними водами мільярди років тому. Такі структури можуть зберігати важливі свідчення про умови, за яких на Марсі могло існувати мікробне життя. Робота в цій зоні вимагає значних енергетичних витрат — марсохід повинен одночасно переміщатися, досліджувати зразки маніпулятором, вести зйомку та підтримувати роботу десяти наукових інструментів у суворих температурних умовах.
Інженери з Лабораторії реактивного руху NASA, що створила та керує Curiosity, за роки місії неодноразово вирішували технічні проблеми, вдосконалюючи його конструкцію та програмне забезпечення. Серед досягнень — нові методи буріння порід після відмови окремих механізмів, алгоритми для зменшення зносу коліс, а також успішні обхідні рішення у випадках часткового виходу з ладу оптичних систем. Незважаючи на пробоїни та механічні пошкодження, шасі та колеса марсохода залишаються придатними для подальших досліджень на багато років вперед.
Curiosity, запущений у 2011 році та успішно приземлений у кратері Гейла в 2012-му, залишається ключовим інструментом програми Mars Exploration Program. Його головне завдання — вивчати клімат і геологію планети та оцінювати її потенційну придатність до життя в минулому. Завдяки інтелектуальним оновленням і продуманим інженерним рішенням він продовжує відкривати нові сторінки історії Марса, навіть після понад десяти років активної роботи на його поверхні.