Уявлення вчених про життя Марсі кардинально змінилися за неповні 100 років вивчення. Червона планета спочатку вважалася просто суворою для життя, як Сахара влітку, а потім стало зрозуміло, що відомого нам біологічного життя на ньому не могло бути, як мінімум, кілька останніх мільярдів років. До цього на Марсі могло бути життя, а як воно помирало, розповіли нові знахідки Curiosity.
Багаторічні спостереження за Марсом і дистанційне вивчення його геології та ґрунтів змушують думати, що приблизно 4 млрд років тому ця планета мала великий дрібний океан, озера, ріки і струмки. Але потім клімат різко та безповоротно змінився. Що при цьому відбувалося на планеті, і яким став її клімат – показали нові знахідки марсохода NASA Curiosity в районі ударного кратера Гейл шириною 154 км (Gale crater). Цей кратер утворився внаслідок падіння метеорита 3,5–3,8 млрд років тому.
Вивчення зразків породи з дна кратера бортовими приладами марсоходу (Sample Analysis at Mars та Tunable Laser Spectrometer) показують, що в кратері була вода і, отже, там виникали мінерали, характерні для вологого середовища, наприклад, глини, сульфати та карбонати. З точки зору оцінки кліматичних змін найбільш цінними вважаються карбонати, що утворюються з вуглецю та кисню. Легкі ізотопи атомів швидко випаровуються в атмосферу, а важкі залишаються. За співвідношенням одних та інших можна судити про клімат, включаючи температуру, кислотність води, а також склад води та атмосфери.
«Показання ізотопів цих карбонатів вказують на екстремальні об’єми випаровування, припускаючи, що ці карбонати, ймовірно, утворилися в кліматі, який міг підтримувати рідку воду лише на якийсь час, — сказав Девід Бертт з NASA (David Burtt). — Наші зразки не припускають [існування] стародавнього середовища з життям (біосфери) на поверхні Марса, хоча це не виключає можливості існування підземної чи поверхневої біосфери, яка розпочалася та закінчилася до утворення цих карбонатів».
Стану карбонатів вказують на те, що придатний для життя Марс помирав у двох процесах одночасно чи окремо. По-перше, на планеті почали відбуватися періодичні інтенсивні спалахи випаровування вологи. По-друге, вода почала замерзати, і разом із випарами це призвело до позамежного підвищення її засолення. У такому середовищі ніщо відоме живе нам не могло вижити, навіть бактерії. Залишається надія на пошуки життя (хоча б мікробного) під поверхнею Марса на глибині, але навряд чи земна наука буде здатна на таке в найближчі 10–15 років.