Вперше з моменту сольного польоту радянської космонавтки Валентини Терешкової у 1963 році космічний апарат вирушить на орбіту з екіпажем, що складається виключно з жінок. Жіночий космічний екіпаж компанії Blue Origin, до якого входить і попзірка Кеті Перрі, готується до запуску цієї весни.
Команду, зібрану Джеффом Безосом, складають успішні та відомі жінки, серед яких телеведуча Ґейл Кінг, продюсерка Керіанн Флінн, колишня науковиця NASA Айша Боу, активістка за громадянські права Аманда Нгуєн та журналістка Лорен Санчес. У рекламних матеріалах польоту зазначено, що Перрі «сподівається, що її подорож надихне доньку та інших дійсно й символічно тягнутися до зірок».
Гламурна візуальна складова цього космічного польоту нібито покликана надихати жінок прагнути до своїх мрій. Блискучий наратив розповідає іншим, що вони також можуть стати такими ж надзвичайними, як ці жінки. Однак за цим ідеалізованим образом криється більш проблематична історія — про успішних жінок у науці та їхню публічну роль.
Моє дослідження на здобуття ступеня PhD присвячене мемуарам, написаним жінками-астронавтками. У них створюються привабливі образи успішних і виняткових жінок. Але на практиці ці історії успіху майже неможливо відтворити звичайним жінкам.
Це яскраво ілюструє реакція астронавтки Кетрін Коулман на необхідність носити скафандр, розроблений для чоловіків. У своїх мемуарах 2024 року вона написала: «Більшість часу я ставилася до цього так: якщо скафандр не підходить — я все одно його вдягну. І вдягну з гідністю. Краще, ніж будь-хто очікує».
Як показує ця цитата, жінки, які побували в космосі, схильні вважати себе такими, що надзвичайно важко працювали, щоб заперечити норми того, що від них очікують, і компенсувати системні упередження. З самого початку своїх мемуарів Коулман наголошує, що вона завжди мала бути «винятком» із решти людства, яке відчуває себе відчуженим. Але вона також постійно припускає, що її життя судилося скластися саме так. «Космос здавався мені домом», — каже вона, мовчазно визнаючи, що їй завжди було там бути.
Джемісон, яка була першою афроамериканкою в космосі, також висловлює це відчуття долі у своїх мемуарах 2001 року. «Я тихо сиділа, дивлячись у вікна на польотну палубу», — пише вона. «Дивно, але я завжди знав, що буду тут. Дивлячись униз і навколо себе, бачачи Землю, місяць і зірки, я просто відчував, що належу».
Екіпаж, що готується до польоту на Blue Origin, прагне стати оповідачами —, так само як жінки-астронавтки у своїх мемуарах. Але відомі особистості серед членів команди нагадують, що наполеглива праця — це лише частина цієї історії; важливу роль також відіграють удача та привілейоване становище.
Айрін Коллінз була першою жінкою, яка керувала шаттлом і стала його командиркою. У своїх мемуарах 2021 року вона детально описує тиск і очікування, з якими стикається жінка у сфері, де переважають чоловіки. Вона зазначає, що це лише ускладнює складні рішення й підвищує вимоги до безпомилкового виконання критичних дій.
Коли вона каже: «Теперішні й майбутні жінки-пілоти покладаються на те, що я виконаю свою роботу ідеально», — це є прикладом суворого контролю, якому часто піддаються жінки-астронавтки, особливо коли вони є першими представницями своєї статі.
Проблема з популярними науковими мемуарами полягає в тому, що їх послідовно подають як щирі та правдиві розповіді. Ці книжки обіцяють розкрити, ким насправді є астронавтка, але насправді представляють ретельно сформовані образи жінок, яких вони зображують. Отже, хоча наміром є мотивація та натхнення для інших, ці мемуари не завжди роблять це повністю чесно. І це має чітку паралель із польотом Blue Origin.
Перрі розповідає про свій політ у космос
Багато з таких історій прагнуть переосмислити застарілі стереотипи про науковиць і водночас відповідають сучасному попиту на мемуари, що відкривають внутрішній емоційний світ героїв. Наприклад, Кетрін Салліван ділиться тим, як «боролася» з гострим болем і розчаруванням через те, що її місія не могла стартувати через технічні неполадки.
Цей підхід ілюструє, чому навколо польоту екіпажу Blue Origin виник великий суспільний запит: люди очікують, що політ стане подією, яка змінить світогляд і викличе «глибокі емоції з космосу». Хоча медійне висвітлення запуску подає його як святкування колективного прогресу, члени цього екіпажу зовсім не відображають досвід більшості жінок.
Якщо місія Blue Origin має стати маяком для універсального феміністичного наративу й слугувати показником прогресу через жіночі космічні польоти, то її слід розглядати також у контексті розбіжностей і унікальності жіночого досвіду. Зрештою, важливо відійти від наративів, які переконують нас, що наука, космос і успіх — це завжди синоніми слави та винятковості.