Загальний регламент Європейського союзу із захисту даних (General Data Protection Regulation, GDPR) був прийнятий владою ЄС з благих спонукань: надати користувачам більший контроль над своїми персональними даними та посилити відповідальність компаній, які обробляють дані резидентів і громадян ЄС. Передбачалося, що регламент гармонізує європейські правила в області конфіденційності даних, однак на ділі GDPR може привести до негативних результатів. У 2018 році, вже після вступу GDPR в силу, ЗМІ неодноразово писали про те, що безліч американських сайтів, в тому числі таких великих, як Chicago Tribune, LA Times і New York Daily News, стали недоступними європейським користувачам. І це незважаючи на те, що часу на підготовку до нових правил було досить – робота над регламентом велася близько двох років.
У травні 2019 року, через рік з моменту введення регламенту, дослідження GDPR Associates, в якому було розглянуто понад 500 американських сайтів, показало, що 42 відсотки з них повністю блокують доступ до своїх ресурсів з Європи, а ще 9 відсотків – пропонують обмежений контент.
Навіть сьогодні, в жовтні 2020 року, при спробі перейти на сторінки New York Daily News, Orlando Sentinel, Madison.com, а також цілого ряду регіональних порталів в таких штатах, як Небраска, Індіана і Айова, відкриваються написи про недоступність з ЄС. Американським ресурсів виявилося простіше закрити свій контент для європейських користувачів, ніж дотримуватися законів ЄС “про персональні дані”.
Поки що обходити обмеження технічно досить легко: мало-мальськи підковані інтернет-користувачі відкривають потрібні сторінки за допомогою VPN. Однак GDPR і інші подібні ініціативи підсилюють фрагментацію інтернету, все більше віддаляючи його від ідеального образу “загального глобального простору для вільного обміну ідеями” і наближаючи до так званого “сплінтернету” – безлічі локальних мереж, розділених кордонами країн і обмежених місцевими законами. Джерело