Американські дослідники з Університету Вісконсин-Медісон і Принстонського університету дійшли несподіваного висновку: з Демократичної Республіки Конго протягом 2000–2024 років могли експортувати великі обсяги урану, хоча країна офіційно не звітувала про його видобуток уже багато десятиліть. Результати дослідження були опубліковані в журналі Nature Communications.
За оцінками авторів роботи, разом із кобальтовою сировиною за кордон могло потрапити від 2 000 до 5 000 тонн урану. Це еквівалентно приблизно 4,4–11 мільйонам фунтів радіоактивного матеріалу.
Причина криється в особливостях геології регіону. У так званому Copperbelt кобальт, який є критично важливим для літій-іонних батарей електромобілів, сонячних і вітрових електростанцій, природно залягає разом з ураном. Під час видобутку компанії фактично витягують обидва елементи одночасно.
«Уран ніби “їде зайцем” разом із кобальтом», — пояснив один із авторів дослідження Раян Манзук.
Оскільки близько 95% світових потужностей з переробки кобальту зосереджені в Китаї, значна частина цього урану, ймовірно, опинилася саме там. Дослідники наголошують, що такого обсягу достатньо або для виробництва сотень ядерних боєголовок, або для забезпечення роботи легководного ядерного реактора протягом десятиліть.
Водночас автори не стверджують, що йдеться про навмисне приховане постачання для військових програм. Їх більше турбує те, що матеріал міг переміщатися поза системою офіційного міжнародного обліку, яку контролює МАГАТЕ. Окремою проблемою стали відходи видобутку. За оцінками команди, 1 000–4 000 тонн урану могли залишитися у хвостосховищах, що створює потенційні ризики для шахтарів і місцевих громад.
Дослідники закликають провести масштабний аудит гірничодобувної галузі Конго та запровадити чіткі правила відокремлення урану від кобальтового ланцюга постачання, щоб уникнути як екологічних, так і безпекових ризиків у майбутньому.