Під час дослідження крижаних вод Північної Атлантики команда вчених NOAA нещодавно знайшла морського гребінця у формі серця. Невелика вм’ятина на верхній частині мушлі робить цього молюска схожим на символ кохання, а не на звичну віялоподібну форму. Знахідку виявили на північному краю затоки Джорджес-Бенк — підводного плато між Кейп-Кодом (штат Массачусетс) і Новою Шотландією (Канада).
За даними NOAA, ймовірно, якийсь об’єкт вдарив по мушлі гребінця та затримав його в затоці Джорджес. Це місце добре відоме науковцям і рибалкам завдяки сильним течіям і кам’янистому дну.
«Сильні течії можуть розкидати гребінців, змушуючи їх вдарятися об каміння чи інших гребінців», — пояснили в NOAA у дописі на Facebook. — «Такі удари пошкоджують мушлю. У процесі загоєння гребінець продовжує рости, і саме тоді можуть з’явитися подібні деформації».
Атлантичні морські гребінці (Placopecten magellanicus) поширені від середньоатлантичного узбережжя США до Канади. Вони живляться фільтрацією фітопланктону та інших дрібних організмів із води. Як природні «фільтратори», гребінці навіть покращують якість води, видаляючи зважені частинки.
Подібно до молюсків і устриць, з якими їх часто подають, гребінці є двостулковими молюсками. Дві мушлі утримуються разом потужним привідним м’язом — саме його зазвичай і вживають у їжу. Верхня мушля найчастіше має червонувато-рожевий або коричневий відтінок, нижня ж — білий чи кремовий. За даними NOAA, близько 5–10% особин є альбіносами, тобто мають повністю білі мушлі. На відміну від інших видів, морські гребінці вирізняються гладенькою поверхнею без ребристості. Імовірно, така форма є адаптацією, що дозволяє їм рухатися у воді швидше та на більші відстані.
Н незвичайного гребінця у формі серця витягнув екіпаж судна F/V Selje з Нью-Бедфорда під час щорічного дослідження дна Атлантики. NOAA проводить ці дослідження з 1979 року, збираючи дані про чисельність, розподіл і життєвий цикл морських видів, із головним акцентом на гребінцях. Зібрана інформація допомагає оцінювати популяцію атлантичного морського гребінця й визначати квоти на його вилов. Комерційний промисел гребінців у Новій Англії приносить близько 20 мільярдів доларів щороку.
Зважаючи на величезні скупчення гребінців на дні затоки Джорджес-Бенк, можна припустити, що в глибинах океану на відкриття чекає ще чимало «сердець».