Відродження портативних ігрових консолей знову привернуло увагу геймерів завдяки вражаючим пропозиціям, таким як Steam Deck, ROG Ally, ONEXPLAYER 2 Pro тощо. Окрім консолей високого класу, бренди також випускають малопотужні консолі, призначені для класичних ігор епохи NES. Однією з таких консолей є Pocket 2S, випущена Retroid.
Доступна ретро-ігрова консоль Hall Effect
Незважаючи на те, що Pocket 2S не такий потужний, як його аналоги, Pocket 2S має свої унікальні переваги. Його ретро-естетика викликає сильне почуття ностальгії, і він може похвалитися 3D-джойстиками з ефектом холу, що гарантує, що геймерам не доведеться турбуватися про проблеми з дрейфом палиці. Джойстики з ефектом Холла використовують магніти та датчики для виявлення руху. Вони міцніші та точніші, ніж традиційні джойстики, і не мають рухомих частин, які можуть зношуватися.
Портативна ігрова консоль Retroid Pocket 2S має компактний і портативний дизайн із розмірами 155 x 80,6 x 28 мм і вагою 200 грамів. Пристрій працює на процесорі Unisoc Tiger T610, який має графічний процесор Mali-G52 MC2 для обробки графіки.
Ігри на Pocket 2S полегшуються завдяки 3,5-дюймовому сенсорному дисплею з роздільною здатністю 640 x 480 пікселів і класичним співвідношенням сторін 4:3. Консоль оснащена акумулятором ємністю 4000 мАг, що забезпечує достатній час гри без частої зарядки. Користувачі можуть вибрати між 32 ГБ або 64 ГБ пам’яті, а він поставляється з 3 ГБ або 4 ГБ оперативної пам’яті для плавної ігрової продуктивності.
Працюючи на Android 11, Pocket 2S забезпечує доступ до широкого спектру ігор і програм. Пристрій має привабливу ціну 99 доларів США за варіант 3 ГБ/32 ГБ і 119 доларів США за варіант 4 ГБ/64 ГБ, що робить його доступним варіантом для геймерів, які шукають портативних ретро-ігор. Компанія Retroid оголосила, що доставка попередніх замовлень на Retroid Pocket 2S почнеться 10 серпня.
Дослідники виявили у ґрунті лісу Массачусетса унікальні інопланетні гігантські віруси, що відрізняються від усіх відомих форм. Це відкриття вказує на те, що ці відносно великі паразити мають ще більшу екологічну різноманітність та еволюційне значення, ніж передбачалося раніше.
Гігантські віруси можуть досягати діаметра більше 2 мікрометрів, що можна порівняти з розмірами деяких бактерій. Вони також мають великі геноми, що включають до 2,5 мегабаз, що перевершують геноми складніших організмів. Раніше дослідники сконцентрувалися на вірусах, що мешкають у прісноводному середовищі, водоростях та амебах.
Однак ДНК-секвенування давно показує, що гігантські віруси широко поширені у ґрунті та відкладеннях, які, згідно з оцінками, містять близько 97% усіх вірусних частинок на планеті. Аналіз геномів ґрунту в Гарвардському лісі, близько 16 квадратних кілометрів на захід від Бостона, дозволив виявити велику кількість нових гігантських вірусів.
За допомогою електронної мікроскопії дослідникам вдалося візуалізувати їхні структури. Вони відзначають разючу різноманітність форм: від очікуваних 20-гранників ікосаедричної форми до вірусів з хвостами, зміненими точками і складними структурами каналів. Виявили віруси з довгими трубчастими придатками, названі дослідниками “горгонами”. Більшість цих передбачуваних вірусних частинок були покриті волосоподібними відростками різної довжини, товщини, густини та форми.
Отримані дані свідчать, що вірусологи мають ще багато вивчити про взаємодію гігантських вірусів з клітинами-господарями. Ймовірно, екологічна роль цих вірусів у ґрунті, а також в інших виявлених місцях значно недооцінюється.
Завдавши значний удар по Meta Platforms, материнській компанії Facebook, австралійський суд зобов’язав технологічного гіганта сплатити штраф у розмірі 20 мільйонів доларів США (14 мільйонів доларів) за незаконне отримання даних користувачів через додаток для смартфонів, який обманливо стверджував, що надає пріоритет конфіденційності користувачів, а прихований збір особистої інформації.
Федеральний суд Австралії також постановив, що Meta разом зі своїми дочірніми компаніями Facebook Israel і неіснуючим додатком Onavo повинні нести судові витрати в розмірі 400 000 доларів США, які виплачуються Австралійській комісії з питань конкуренції та захисту прав споживачів (ACCC), органу, який ініціював цивільний позов. проти компанії.
Судовий позов ACCC проти Meta випливає з розслідування практики обробки даних конгломератом соціальних мереж, яке виявило, що додаток Onavo, рекламований як інструмент для захисту конфіденційності користувачів, таємно збирав і видобував особисті дані користувачів без належного розкриття чи згоди.
Це знакове рішення австралійського суду надсилає суворе повідомлення технологічним компаніям про важливість прозорості та дотримання правил конфіденційності. Рішення суду розглядається як значний крок до захисту конфіденційності користувачів у цифрову епоху, оскільки воно створює прецедент для притягнення технічних гігантів до відповідальності за їхні методи збору даних.
У відповідь на цей випадок і зростаюче занепокоєння з приводу цифрової конфіденційності австралійський уряд під керівництвом прем’єр-міністра Ентоні Албанезе оприлюднив низку запропонованих поправок до Закону про конфіденційність. Запропоновані зміни спрямовані на модернізацію законодавства, приведення його у відповідність до розвитку цифрових технологій і необхідності захисту особистої інформації осіб від несанкціонованого використання.
Штрафи та судові витрати, накладені на Meta Platforms, не лише є фінансовим покаранням, але й підкреслюють важливість прозорості та підзвітності в індустрії технологій. Оскільки уряди в усьому світі все більше зосереджуються на захисті даних і конфіденційності, це рішення може спонукати інші країни переглянути власні закони про конфіденційність і вжити необхідних заходів, щоб притягнути технічних гігантів до відповідальності за неправильне поводження з даними користувачів.
Чорні діри є найзагадковішими об’єктами у Всесвіті з особливостями, які звучать так, ніби вони взяті прямо з науково-фантастичного фільму.
Чорні діри зоряної маси з масою приблизно 10 сонць, наприклад, виявляють своє існування, поїдаючи матеріали зі своїх супутників. У деяких випадках надмасивні чорні діри накопичуються в центрі деяких галактик, утворюючи яскраві компактні області, відомі як квазари, маси яких дорівнюють мільйонам або мільярдам мас нашого Сонця. Підмножина акреційних чорних дір зіркової маси , які можуть запускати струмені сильно намагніченої плазми, називаються мікроквазарами.
Міжнародна група вчених, включаючи астрофізика UNLV Бінга Чжана, повідомляє в Nature про спеціальну кампанію зі спостереження за галактичним мікроквазаром під назвою GRS 1915+105. Команда виявила особливості системи мікроквазарів, яких ніколи раніше не бачили.
Використовуючи величезний сферичний радіотелескоп із п’ятистою апертурою (FAST) у Китаї, астрономи вперше виявили сигнал квазіперіодичних коливань (QPO) у радіодіапазоні в будь-якій системі мікроквазарів. QPO – це явище, яке астрономи використовують, щоб зрозуміти, як функціонують зоряні системи, такі як чорні діри. Хоча QPO спостерігалися в рентгенівських променях мікроквазарів, їх присутність поза цим контекстом — як частина радіовипромінювання системи — є унікальною.
«Особливий сигнал QPO має приблизний період 0,2 секунди або частоту близько 5 герц», — сказав Вей Ван, професор Уханьського університету Китаю, який очолював групу, яка зробила відкриття. «Такий сигнал існує не завжди і з’являється лише за особливих фізичних умов. Нашій команді пощастило зловити сигнал двічі — у січні 2021 року та червні 2022 року відповідно».
За словами Чжана з UNLV, директора Центру астрофізики Невади та одного з відповідних авторів дослідження, ця унікальна особливість може стати першим доказом активності «струменя», запущеного чорною дірою галактичної зоряної маси. За певних умов деякі подвійні системи чорних дір запускають струмінь — суміш паралельних пучків зарядженої матерії та магнітного поля, яке рухається зі швидкістю, що наближається до швидкості світла.
«У системах акреційних чорних дір рентгенівське випромінювання зазвичай досліджує акреційний диск навколо чорної діри, тоді як радіовипромінювання зазвичай досліджує струмінь, що випускається з диска та чорної діри», — сказав Чжан. «Докладний механізм індукування часової модуляції в релятивістському струмені не визначений, але один із можливих механізмів полягав би в тому, що струмінь лежить в основі прецесії, що означає, що напрямок струменя регулярно вказує в різних напрямках і повертається до початкового напрямку приблизно кожні 0,2 секунд.»
Чжан сказав, що розбіжність між віссю обертання чорної діри та її акреційним диском (надзвичайно гарячі яскраві обертові гази, що оточують чорну діру) може спричинити цей ефект, який є природним наслідком перетягування простору-часу поблизу чорної діри, що швидко обертається. .
«Однак існують інші можливості, і продовження спостережень за цим та іншими джерелами галактичного мікроквазара дасть більше підказок для розуміння цих таємничих сигналів QPO», — сказав Чжан. Джерело
На вершині гір у південних високогір’ях Перу стоїть чудо імперії інків XV століття Мачу-Пікчу. Сьогодні цитадель є всесвітньою туристичною визначною пам’яткою та іконою доколоніальної латиноамериканської історії, але колись це був королівський палац імператора.
Наша міжнародна команда дослідників виявила неймовірну генетичну різноманітність, приховану в стародавніх останках тих, хто колись називав Мачу-Пікчу домом. Ми детально описуємо наші висновки в дослідженні, опублікованому сьогодні в Science Advances.
Ця карта Південної Америки показує різні генетичні предки, представлені в різних регіонах. Чорна лінія показує всю територію імперії інків, тоді як вставка показує Мачу-Пікчу та інші королівські місця. (Салазар та ін., 2023)
Загадкові залишки королівського місця
Колись імперія інків панувала на величезній площі 2 мільйони квадратних кілометрів у захоплюючому гірському масиві Анд у Південній Америці. Він був створений у 1438 році першим правителем, Пачакуті Інкою Юпанкі, і досяг свого розквіту в 1533 році, до колонізації іспанцями.
У центрі імперії була столиця Куско, а неподалік — величний палац Пачакуті — Мачу-Пікчу.
Мачу-Пікчу відвідували королівська родина та гості протягом сухого сезону з травня по жовтень як місце для бенкету, танців, співів і полювання. Хоча ці елітні інки були поховані в Куско після смерті, палац цілий рік обслуговували кілька сотень слуг, які жили на місці. Ці слуги були поховані на цвинтарях за стінами палацу.
Після іспанської колонізації знання про Мачу-Пікчу були втрачені для західного світу – лише для того, щоб знову відкрити їх авантюристами на початку 20 століття.
У 1912 році Єльська перуанська наукова експедиція задокументувала приголомшливу кількість 174 осіб, похованих на місці. Ці поховання часто були неглибокими могилами або були приховані під великими валунами чи природними скелястими виступами.
У той час як у багатьох не було поховань, керамічні артефакти були виявлені поруч з деякими людьми. Вони малюють яскраву картину культурного розмаїття зі стилями прибережних і північних регіонів Перу, а також високогір’я Болівії біля озера Тітікака.
Це була перша підказка про те, що Мачу-Пікчу привернув людей з усіх куточків імперії інків. Це припустило, що слуги, які жили в Мачу-Пікчу, походили з різних місць і привозили кераміку зі своїх батьківщин. Однак артефакти також могли потрапити в цей район через торгівлю. Щоб дізнатися, звідки прийшли ці люди, нам потрібно було б проаналізувати їхню ДНК.
Нові знахідки стародавньої ДНК
Ми секвенували стародавню ДНК з останків 68 осіб – 34 похованих у Мачу-Пікчу та 34 похованих у Куско. За допомогою вуглецевого аналізу ми визначили дату останків і виявили, що деякі з цих людей були поховані до появи Пачакуті та імперії інків.
Потім ми порівняли їхню ДНК з ДНК корінних народів, які сьогодні живуть в Андах (попередні дослідження показали, що ці генетичні лінії існували без змін протягом останніх 2000 років), а також з предками з більш віддалених регіонів Південної Америки. Варто зазначити, що ці «походження» ґрунтуються на ДНК і не обов’язково збігаються з культурною ідентичністю людей, хоча іноді збігаються.
Чи були люди, поховані в Мачу-Пікчу, генетично схожі на тих, хто жив у цій місцевості ще до правління Пачакуті? Або вони були пов’язані з предками з більш віддалених регіонів?
Якби останнє було правдою, ми могли б з упевненістю припустити, що вони (або їхні батьки) прибули до Мачу-Пікчу з далеких країн.
Подорож до підневільного життя
З усіх зразків ДНК, які ми проаналізували, ми виявили, що 17 осіб походять з одного з віддалених досліджених джерел (позначено кольором на карті нижче). До них належали всі регіони перуанського узбережжя та нагір’я, а також регіони Амазонки в Перу, Еквадорі та Колумбії.
Лише семеро похованих людей мали походження, яке можна було б пов’язати з величезними південними нагір’ями Перу, де розташовані Мачу-Пікчу та Куско. Однак ми не можемо підтвердити, що вони були місцевими в самому Мачу-Пікчу.
Решта 13 осіб мали змішане походження, в тому числі з Бразилії та Парагваю. Вони могли бути нащадками людей з різних країн, які зустрілися в Мачу-Пікчу, або могли бути пов’язані з поки що невідомими південноамериканськими предками.
Що стосується близьких родинних стосунків, то ми виявили лише одну пару: мати і дочка.
Примітно, що всі люди були поховані разом на великих кладовищах, незалежно від їхнього походження. Це могло б означати, що вони вважалися рівними за статусом один одному, що, у свою чергу, означало б, що вони народилися в іншому місці та прибули до Мачу-Пікчу незалежно, час від часу заводячи стосунки та народжуючи дітей.
Цілком ймовірно, що ці люди були з класу «обраних жінок», які називаються acllacona, і подібного класу чоловіків, які називаються yanacona. Окремі особи в цих групах були відібрані з їхніх домівок у молодому віці та назавжди призначені на державну, аристократичну чи релігійну службу.
Після прибуття в Мачу-Пікчу вони все життя провели, обслуговуючи королівський маєток. Хоча ми не знаємо, наскільки (якщо взагалі) був задіяний примус у процесі прибуття цих людей до Мачу-Пікчу, аналіз кісток свідчить про те, що вони жили комфортно. Багато з них дожили до похилого віку і не виявили жодних ознак недоїдання, хвороб або поранень, отриманих під час війни чи важкої праці.
Гаряча точка різноманітності
Важливо відзначити, що знайдені нами людські останки, що передували імперії інків, не демонстрували високого рівня різноманітності. Це свідчить про те, що саме заснування імперії інків привело людей звідусіль до Мачу-Пікчу.
Крім того, наше дослідження особин з Куско показало меншу різноманітність, ніж у Мачу-Пікчу, але більше, ніж в інших регіональних місцях. Ймовірно, це пов’язано з тим, що велика гірська територія мала довгу історію взаємодії між різними народами до появи імперії інків. Наші знахідки малюють захоплюючу картину Мачу-Пікчу як справжньої гарячої точки розмаїття в імперському царстві інків, виокремлюючи його як культурно багатий центр у стародавньому ландшафті. Джерело
NASA і військові США планують запустити космічний корабель з ядерним двигуном на орбіту Землі в кінці 2025 або на початку 2026 року. Проект, відомий як DRACO («Demonstration Rocket for Agile Cislunar Operations»), спрямований на випробування в космосі ядерного теплового двигуна (NTP), потенційно революційної технології, яка може допомогти людству створити магазин на Марсі та інших віддалених світах.
Космічний корабель DRACO буде розроблений і побудований Lockheed Martin, оголосили сьогодні (26 липня) члени команди проекту.
«Ми зберемо це разом, ми проведемо цю демонстрацію, зберемо купу чудових даних і справді, ми віримо, відкриємо нову еру для Сполучених Штатів [і] для людства, щоб підтримувати наш космос дослідницька місія», — сказав Кірк Ширеман, віце-президент Lockheed Martin Lunar Exploration Campaigns, під час сьогоднішньої прес-конференції.
DRACO не новий. Агентство перспективних оборонних досліджень США (DARPA) розпочало програму в 2021 році, а NASA приєдналося до неї на початку 2023 року.
Участь NASA не повинна дивувати; Інтерес агентства до технологій NTP сягає глибокої давнини. Наприклад, NASA мала на меті запустити місію на Марс з екіпажем на борту космічного корабля з ядерним двигуном до 1979 року за допомогою програми під назвою NERVA («Ядерний двигун для ракетних транспортних засобів»). Цього, звичайно, не сталося; NERVA була скасована в 1972 році.
NASA все ще проводить зйомки на Червоній планеті, маючи на меті відправити туди астронавтів до кінця 2030-х або початку 2040-х років. І він все ще розглядає ядерний теплові двигуни як ключовий прорив, який може зробити цю мету більш досяжною, скоротивши час подорожі до Червоної планети та назад.
Ядерні теплові ракети містять невеликі реактори поділу, які виділяють неймовірну кількість тепла, розщеплюючи атоми. Потім це тепло подається на пороховий газ, який розширюється і спрямовується в космос через сопло для створення тяги.
Цей процес відрізняється від того, який використовують радіоізотопні термоелектричні генератори (РТГ), ядерні технології, які літають на борту зондів з перших днів космічної ери. РИТЭГи не забезпечують руху; вони використовують тепло радіоактивного розпаду для виробництва електроенергії, яка потім живить інструменти, двигуни та інше обладнання космічного корабля.
У попередніх оновленнях DRACO DARPA та NASA заявляли, що вони прагнуть запустити першу демонстрацію програми в космосі до 2027 року. Але цей графік, можливо, змістився; На сьогоднішньому брифінгу Шайрман сказав, що цільове вікно запуску на даний момент – кінець 2025 або початок 2026 року.
Сьогодні ми дізналися й інші подробиці. Наприклад, Lockheed співпрацює з компанією BWX Technologies зі штату Вірджинія, яка розроблятиме ядерний реактор космічного корабля DRACO та вироблятиме його паливо HALEU («високий аналіз низькозбагаченого урану»).
Космічний корабель попрямує на відносно високу орбіту навколо Землі — ймовірно, десь між 435 і 1240 миль (700-2000 кілометрів), члени команди повідомили під час сьогоднішнього брифінгу. З такої висоти демонстратору DRACO знадобиться принаймні 300 років, щоб впасти назад на Землю через атмосферний опор — достатньо довго, щоб гарантувати, що все його ядерне паливо буде витрачено під час падіння.
Команда місії також докладе зусиль, щоб забезпечити безпеку під час підйому: ядерний двигун корабля DRACO буде активовано лише після того, як він досягне орбіти. Під час запуску двигун буде оснащений «отруйним дротом» — шматком металу, який поглинає нейтрони, не даючи їм почати ланцюгову реакцію. За словами членів команди, отруйний дріт діє так само, як керуючі стрижні в ядерних енергетичних реакторах тут, на Землі.
Очікується, що DRACO працюватиме на орбіті кілька місяців. Немає наукових інструментів, що піднімаються; «операція» передбачає використання двигуна NTP, демонструючи, що він може працювати протягом тривалого часу в космічному середовищі. Однак використання цього двигуна також вимагатиме збереження водню DRACO — космічний корабель стартуватиме з приблизно 4400 фунтами (2000 кілограмів) матеріалу — надхолодного, що не є зайвим результатом.
«Фактор, який обмежує наш термін служби, полягає в тому, як довго ми можемо зберігати водень у кріогенному стані», — сказала під час сьогоднішнього брифінгу Табіта Додсон, менеджер програми DRACO в DARPA. «Це так само демонстрація орбітального зберігання кріогенного рідкого водню, як і демонстрація ядерного теплового ракетного двигуна».
Дотсон додав, що, хоча специфікації космічного корабля ще розробляються, він в основному складатиметься з системи двигуна NTP і великого резервуара для водню. (Вона порівняла це з «літаючим випробувальним стендом».) І автомобіль не потребуватиме важкої ракети; він буде достатньо малим, щоб поміститися в обтічник «стандартної» ракети-носія, як-от Falcon 9 від SpaceX.
Також ми отримали інформацію про вартість проекту. За словами Дотсона, контракти, укладені з Lockheed і BWX Technologies на роботу DRACO, мають загальну вартість 499 мільйонів доларів за умови досягнення всіх етапів. Половину грошей надійде від DARPA, а половину від NASA, додала вона. Джерело
