Нове дослідження, проведене в Німеччині, показало, з якими стилями гумору поєднується схильність до інтернет-тролінгу і підтвердило вже відомий зв’язок цієї форми соціальної провокації з психопатією та садизмом. Додатково вчені з’ясували, як діє соціальна ізоляція на бажання «тролити» людей.
Хоча анонімність в інтернеті часом тільки здається, можливість приховати ім’я під час онлайн-спілкування нерідко пробуджує в людях найгірші якості. Так звані тролі, або просто мережеві провокатори, що навмисно ображають і принижують інших користувачів, не раз ставали предметом наукових досліджень. З них відомо про кореляцію між такою поведінкою та рисами «темного зошита» — макіавелізмом, нарцисизмом, психопатією та садизмом.
Однак у темі залишилися менш вивчені моменти. Розглянути деякі нюанси взялася команда німецьких учених, до яких приєдналася дослідниця з Массачусетського технологічного інституту (США). У роботі, що вийшла в журналі PLOS One, автори спробували розібратися в типах гумору у людей, схильних до тролінгу, і за допомогою експерименту перевірили, чи не спонукає до такої поведінки соціальна ізоляція.
Учасниками дослідження стали 1026 осіб (середній вік – 26,5 року; 77,2% – жінки), набраних у чотирьох університетах Німеччини та за допомогою науково-популярного сайту з психології. На початковому етапі добровольці надали про себе демографічні дані та відповіли на питання щодо наявності фальшивих акаунтів. У разі відповіді «так» пропонувалося уточнити, на якій із онлайн-платформ і для яких цілей.
Потім піддослідні заповнили опитувальники, спрямовані на оцінку схильності до інтернет-тролінгу, виразність рис «темного зошита» та визначення стилю гумору. Після анкетування добровольцям, яких попередньо розділили випадково на дві групи, запропонували зіграти у віртуальну гру Cyberball Paradigm з перекиданням м’яча. У психології її використовують для імітації соціальної взаємодії та виключення.
Учасникам дають зрозуміти, що вони грають з іншими піддослідними, але насправді те, що відбувається, контролюють експериментатори, керуючи включенням та виключенням гравців із процесу. Якщо випробувані однією з груп — «включені» — отримували по 10 кидків м’ячів із 30, то іншим діставався лише один, що створювало відчуття соціальної ізоляції. Після гри учасників попросили оцінити мотивацію до тролінгу.
Дослідники встановили, що схильні до тролінгу воліли агресивні стилі гумору, котрим характерне піднесення себе з допомогою інших. Несподіваною для авторів стала виявлена кореляція із самознижуючим гумором. Тобто інтернет-провокаторам може бути властиво висміювати не лише інших, а й власні слабкості та недоліки.
Як і передбачалося, результати анкетування вказали на сильний зв’язок між схильністю тролити людей і рисами темного зошита. Що стосується можливого впливу соціальної ізоляції на прагнення такої поведінки, то воно не підтвердилося. Після експерименту з грою Cyberball у добровольців із групи, в якій імітували соціальний виняток, не спостерігалося підвищеної мотивації до тролінгу порівняно із «включеними» учасниками.
Автори роботи припустили, що або віртуальної гри в принципі недостатньо для значущого ефекту, або просто одноразовий досвід соціального відчуження не зміг викликати негайну агресивну реакцію як посилення бажання «тролити».
Хоча дослідження доповнює знання про психологію інтернет-тролів, до його результатів варто ставитися обережно, враховуючи обмеження, пов’язані з опитувальною формою проведення та демографічним складом з переважанням учасниць жіночої статі з Німеччини.
