Автор: Володимир

Мікропластик дрейфує річками та прибережними зонами, збираючи на своїй поверхні безліч мікробів. Багато хто й досі вважає його просто дрібними фрагментами, однак наука продовжує відкривати глибші ризики, пов’язані з цими частинками. Нове дослідження дає свіже розуміння того, як мікропластик формує мікробне життя — від лікарняних стічних вод до відкритих морських просторів, виявляючи тривожні закономірності, що потребують уваги. Пластикові частинки переносять хімікати Мікропластик зустрічається майже в кожному середовищі. Уже за кілька годин він збирає бактерії та утворює щільні біоплівки, відомі як «пластисфера». Ці біоплівки містять патогенні та стійкі до ліків види. Згідно з новим дослідженням, мікропластик може посилювати резистентність, оскільки слугує…

Вчені зафіксували те, що вони вважають блискавкою на Марсі, «підслуховуючи» завивання вітру, записане ровером NASA Perseverance. Потріскування електричних розрядів було захоплене мікрофоном на ровері, про що французько-очолювана команда повідомила в середу. Дослідники задокументували 55 випадків того, що вони називають «мініблискавками» протягом двох марсіанських років, головним чином під час пилових бур і пилових вирів (dust devils). Майже всі вони траплялися у найбільш вітряні марсіанські солі (дні), під час таких погодних явищ. Електричні дуги завбільшки всього кілька сантиметрів виникали у межах 2 метрів від мікрофона, встановленого на високій щоглі ровера — частині системи для дослідження марсіанських порід за допомогою камер і лазерів.…

Коли ми уявляємо відкритий простір Тихого океану, то бачимо безкраї блакитні води й майже нічого більше. Проте морські дослідники сьогодні спостерігають зовсім іншу картину: у місцях, подібних до Великої тихоокеанської сміттєвої плями, пластикові відходи утворили своєрідну штучну берегову лінію далеко від будь-якої суші. У Північному тихоокеанському субтропічному круговороті — величезній системі течій між Каліфорнією та Гаваями — плаваючі об’єкти зазвичай потрапляють у пастку, а не розсіюються. Саме там знаходиться те, що зазвичай називають Великою тихоокеанською сміттєвою плямою — регіон, який нині містить десятки тисяч тонн пластикових уламків, достатньо міцних, щоб дрейфувати океаном роками. Старі уявлення про життя у відкритому океані…

Фторування води — дуже популярний захід підтримки громадського здоров’я в США. Проте в останні роки з’явилися сумніви щодо безпеки цього методу. Нове дослідження показало, що додавання фтору у воду не шкодить людям, а навпаки сприяє покращенню когнітивних здібностей. У Сполучених Штатах Америки практика додавання фтору до суспільних систем водопостачання почалася в 1945 році. Вважалося, що тривале вживання такої води знижує ймовірність карієсу. Центр контролю та профілактики захворювань США понад два десятки років тому відніс цю практику до одного з найбільших досягнень охорони здоров’я країни. В останні роки у частини суспільства виникли сумніви щодо безпеки фторування води. Деякі дослідження показували, що до…

Старіння суттєво впливає на «проводку» нашого мозку. Обмін речовин уповільнюється, окислювальний стрес накопичується, а мієлінова оболонка — жирова ізоляція, яка дозволяє сигналам швидко рухатися вздовж нервових волокон — починає руйнуватися. Мікроглія, імунні клітини мозку, також може застрягати у хронічно активованому стані, який завдає більше шкоди, ніж користі. Нове дослідження Школи медицини імені Чобаняна та Аведісяна Бостонського університету пропонує несподіваний важіль впливу на цей процес: довготривале обмеження калорій. Співавторка дослідження Ана Вітантоні зазначила, що обмеження калорій — добре відома інтервенція, яка може сповільнювати біологічне старіння та знижувати вікові метаболічні зміни в короткоживучих експериментальних моделях. «Це дослідження дає рідкісні, довготривалі докази того,…

Створення того самого кристалу альтернативним методом може кардинально розширити можливості квантових мереж — збільшивши їхню дальність з кількох кілометрів до приблизно 2000 км. Це досягнення значно наближає до реальності перспективу квантового інтернету. Квантові комп’ютери надзвичайно швидкі та потужні, але їх дуже складно з’єднувати на великі відстані. До недавнього часу максимальна дистанція, на яку два квантові комп’ютери могли обмінюватися даними через оптоволоконний кабель, становила лише кілька кілометрів. Практично це означає, що навіть якби їх напряму з’єднати волокном, квантовий комп’ютер на кампусі Університету Чикаго на Саут-Сайді все одно не зміг би обмінюватися інформацією з іншим, розташованим у хмарочосі Вілліс-Тауер у центрі міста.…