Міжнародна команда науковців виявила раніше не описану форму спадкового захворювання сітківки, яка поступово погіршує здатність бачити в темряві та розрізняти об’єкти на периферії поля зору. Особливість цієї хвороби полягає в тому, що люди можуть зберігати хороший зір протягом значної частини життя, перш ніж помітити перші симптоми.
Дослідники зокрема з Інституту ока Шейє при Медичній школі Перельмана Пенсильванського університету пов’язали захворювання з геном EFEMP1. Цей ген уже був відомий науковцям як причина іншої форми втрати зору, проте нова генетична зміна спричиняє зовсім інший перебіг хвороби.
Поки що захворювання не має офіційної назви. У дослідженні, опублікованому в журналі JAMA Ophthalmology, його називають пізньою дегенерацією сітківки, асоційованою з EFEMP1 (EFEMP1-associated late-onset retinal degeneration, L-ORD).
Один ген — два різні типи втрати зору
Дослідження має довгу історію. Ще 1998 року лікарі описали незвичайний характер погіршення зору в одній американській родині. Згодом нові генетичні дані допомогли пов’язати цей випадок із родинами з Європи, у яких спостерігалися подібні симптоми.
Науковці дослідили три не пов’язані між собою родини з різних країн, представники яких мали генетичний варіант p.Arg140Trp у гені EFEMP1. Для порівняння вони також вивчили родину з іншим варіантом цього гена — p.Arg345Trp, який спричиняє вже відому форму захворювання.
Різниця між ними суттєва. Раніше описана хвороба насамперед уражає макулу — центральну ділянку сітківки, необхідну для чіткого зору. Нова форма починається на периферії сітківки, тому першими проблемами стають звуження поля зору та погіршення здатності бачити за слабкого освітлення.
Генетична зміна p.Arg140Trp також пов’язана з незвичним потовщенням шару матеріалу між клітинами ока.
Ранню хворобу можна помітити за реакцією на темряву
Особливо складно діагностувати захворювання на початкових стадіях. Світлочутливі клітини сітківки — палички, які відповідають за зір у сутінках і темряві, — спочатку можуть не мати видимих структурних пошкоджень.
Однак дослідники виявили функціональну ознаку, яка допомагає розпізнати хворобу раніше. У людей із новою формою дегенерації паличкам потрібно незвично багато часу, щоб відновити чутливість після перебування на яскравому світлі та переходу в темряву.
Цю аномальну реакцію можна зафіксувати навіть тоді, коли структура сітківки ще виглядає нормально. Отже, зміни у функціонуванні клітин можуть стати раннім сигналом захворювання — ще до того, як почнеться їхня помітна втрата.
Що відкриття означає для дослідження старіння
Поки що науковці не знають, наскільки поширений варіант p.Arg140Trp і скільки людей можуть мати це захворювання. Для оцінювання його частоти потрібні масштабніші генетичні дослідження.
Водночас відкриття може мати значення далеко за межами цієї рідкісної хвороби. Вивчення спадкових порушень, які проявляються лише в дорослому віці, допомагає зрозуміти механізми старіння сітківки та розвитку поширеніших захворювань, зокрема вікової макулярної дегенерації.
Як зазначають дослідники, різні зміни в одному гені можуть спричиняти принципово відмінні порушення зору. А можливість виявляти функціональні зміни ще до появи структурних пошкоджень відкриває перспективи для ранньої діагностики спадкових хвороб сітківки.
