Астрономи виявили незвичайну зоряну систему на відстані понад 5000 світлових років від Землі, яка допомогла наблизитися до розгадки походження загадкових радіоімпульсів із Чумацького Шляху. Спостереження також дали змогу зафіксувати прояви магнітної активності на зорі, схожій на Сонце, попри величезну відстань до неї.
Система під назвою GPM J071507−114153 складається з білого карлика — щільного залишку зорі, яка завершила свій життєвий цикл, — та зорі-компаньйона, подібної до нашого Сонця. Білий карлик здійснює один оберт навколо власної осі приблизно за вісім хвилин.
Загадкові радіоімпульси вказали на білий карлик
Виявлені сигнали належать до класу так званих довгоперіодичних транзієнтів (Long-Period Transients, LPT). Це незвичайні радіоджерела, які періодично вмикаються та зникають протягом кількох хвилин або годин.
Відколи у 2021 році дослідники Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ICRAR) знайшли перше таке джерело, астрономам вдалося виявити приблизно десяток подібних об’єктів. Деякі з них також складаються з білого карлика та іншої зорі. Однак раніше було складно встановити, який саме компонент системи генерує радіосигнали.
Нова знахідка дала змогу суттєво звузити коло можливих пояснень. Радіоімпульси виявилися достатньо чіткими, щоб дослідники могли простежити рух білого карлика на орбіті навколо його компаньйона.
За словами провідного автора дослідження Сема Максвіні, це свідчить, що джерело випромінювання розташоване поблизу білого карлика або безпосередньо на ньому. Для підтвердження результатів команда опрацювала понад 100 годин радіоспостережень за допомогою обчислювальних ресурсів суперкомп’ютерного центру Pawsey.
Зоряні шторми за 5000 світлових років
Під час спостережень астрономи зробили ще одне відкриття. Вони виявили ознаки зоряних спалахів на компаньйоні білого карлика — зорі, подібній до Сонця. Дослідники також зафіксували момент, коли білий карлик проходив за ділянкою з сильним магнітним полем. Імовірно, це була зоряна протуберанція — велика дугоподібна структура з плазми, що підіймається над поверхнею зорі.
Це спостереження показує, що радіовипромінювання може допомогти вивчати магнітну активність далеких зір. Фактично астрономи отримали можливість виявляти прояви зоряних штормів на відстані тисяч світлових років.
Три телескопи допомогли розкрити таємницю
Для дослідження системи команда використала три обсерваторії. Спочатку радіосигнали виявили за допомогою австралійського радіотелескопа Murchison Widefield Array (MWA), який сканував видиму з Австралії частину Чумацького Шляху.
Потім телескоп MeerKAT у Південній Африці допоміг точно визначити положення джерела. Нарешті, оптичні спостереження обсерваторії W. M. Keck на Гаваях підтвердили його зв’язок із зорею класу G — до цієї ж категорії належить Сонце.
У майбутньому дослідники розраховують отримати ще більше даних завдяки телескопам нового покоління SKA-Low в Австралії та SKA-Mid у Південній Африці. Вони мають забезпечити детальніші спостереження за незвичайними радіоджерелами та допомогти знайти нові системи, які поки залишаються невідомими астрономам.
