Глибини океану, які довгий час вважалися відносно безпечним середовищем для морських організмів, також можуть бути вразливими до глобальних екологічних змін. Нове дослідження виявило генетичні ознаки підвищеного ризику для п’яти видів риб і креветок, що мешкають у глибоководних районах Мексиканської затоки.
Роботу очолили науковці Міжнародного університету Флориди (FIU) під керівництвом морського біолога Педро А. Переса з лабораторії Bracken-Grissom. Дослідники вивчили три види риб-світляків і два види глибоководних креветок. Для аналізу використали генетичні дані 486 зразків, зібраних у період із 2011 до 2023 року.
Це одне з небагатьох досліджень, у яких науковці простежили зміни ДНК глибоководних тварин упродовж тривалого часу.
П’ять видів мають ознаки генетичної вразливості
Усі п’ять досліджених видів продемонстрували генетичні ознаки, які можуть свідчити про підвищений ризик зникнення. Особливо помітні зміни виявили у риби Diaphus dumerilii: за 12 років її генетичне різноманіття скоротилося приблизно на 8%.
Це співставно з втратами, які в деяких видів під загрозою зникнення фіксували протягом значно триваліших періодів.
Крім того, усі п’ять видів мали відносно невелику ефективну чисельність популяцій. Цей показник не дорівнює загальній кількості живих тварин. Він відображає, скільки особин фактично передають свої гени наступним поколінням. Тому навіть численна популяція може спиратися на порівняно малу групу особин для підтримання генетичного різноманіття.
Воно важливе для пристосування до змін довкілля, протистояння хворобам і відновлення після екологічних потрясінь. Якщо генетична варіативність зменшується, популяції можуть втрачати частину здатності долати нові загрози.
Придатні середовища існування можуть скоротитися на 70%
Дослідники також використали кліматичні моделі, щоб оцінити, як змінюватимуться умови існування цих видів до 2050 та 2100 років. За прогнозами, чотири з п’яти досліджених видів можуть зіткнутися зі значним скороченням придатних для життя територій — потенційно до 70%. Такі зміни можуть посилити тиск на популяції, які вже демонструють обмежену генетичну стійкість.
Науковці також розглянули можливий зв’язок результатів із катастрофою на нафтовій платформі Deepwater Horizon у 2010 році. Попередні дослідження зафіксували значне скорочення чисельності глибоководних організмів після аварії. Однак нова робота не доводить, що саме розлив нафти спричинив виявлені генетичні зміни.
Навпаки, результати допускають, що деякі популяції могли бути генетично вразливими ще до катастрофи. Через це додаткові екологічні потрясіння могли мати для них серйозніші наслідки.
Чому підрахунку чисельності недостатньо
Дослідження показує обмеженість традиційних методів оцінювання стану морських екосистем. Підрахунок тварин допомагає визначити зміни чисельності, але не завжди виявляє проблеми, які впливають на довгострокове виживання популяцій. Аналіз ДНК упродовж багатьох років дає змогу помітити такі приховані загрози. Автори роботи вважають, що генетичний моніторинг потрібно активніше включати до програм оцінювання біорізноманіття.
На думку дослідників, це особливо важливо для глибоководних видів, адже їхня віддаленість і великі ареали не обов’язково захищають від наслідків змін клімату та інших екологічних порушень.
