Науковці створили цифрову реконструкцію обличчя одного з найдавніших відомих представників нашого виду — Homo sapiens. Для цього використали викопні рештки, знайдені в Марокко. Результат дає змогу уявити, який вигляд могли мати люди на ранніх етапах історії нашого виду: з виразними рисами обличчя, масивною щелепою та помітними надбрівними дугами.
«У натовпі ця людина могла б залишитися непоміченою, але уважніший погляд виявив би характерні риси — зокрема масивну будову обличчя та виступаючу щелепу», — розповів виданню ScienceAlert 3D-дизайнер Сісеро Мораес, який працював над реконструкцією.
Від знахідки в Марокко до цифрової моделі
Історія відкриття почалася на початку 1960-х років, коли робітник, який видобував корисні копалини в районі Джебель-Ірхуд у Марокко, знайшов череп. Спочатку вчені припускали, що він належав африканському неандертальцю, який жив приблизно 40 тисяч років тому.
Однак подальші розкопки принесли нові людські рештки та кам’яні знаряддя. У 2017 році дослідження показали, що знайдені останки належать раннім представникам Homo sapiens. Вік шару, в якому їх виявили, оцінили приблизно у 315 тисяч років із похибкою близько 34 тисяч років. Це зробило знахідки Джебель-Ірхуд найдавнішими відомими викопними рештками нашого виду.
Для реконструкції не було цілого черепа однієї людини. Фахівці Інституту еволюційної антропології Макса Планка раніше створили цифрову модель, поєднавши фрагменти кількох викопних зразків із того самого археологічного шару. Основу становив череп Irhoud 1, знайдений у 1960-х роках. Нижню щелепу та частину зубів додали з інших решток.
За словами Мораеса, ці елементи добре узгоджуються між собою. Проте реконструкцію не можна вважати точним портретом конкретної людини: модель об’єднує анатомічні частини різних індивідів.
Як відтворили обличчя людини кам’яної доби
Команда Мораеса використала фотографії та відео цифрового черепа, оприлюднені разом із дослідженнями 2017 року. За кількома ракурсами побудували тривимірну модель і перевірили її масштаб за опублікованими вимірами.
Щоб змоделювати м’які тканини, дослідники взяли комп’ютерну томограму сучасної дорослої людини. Її цифровий череп деформували відповідно до давньої моделі, а разом із ним змінювалися й контури обличчя. Додаткові вимірювання товщини тканин у сучасних людей допомогли уточнити форму.
Для роботи використовували безкоштовне програмне забезпечення Blender та інструменти OrtogOnBlender. Подібний метод анатомічної деформації розробляють і застосовують щонайменше з 2013 року, тож це не експериментальна техніка, створена спеціально для цієї знахідки.
Дослідники також перевірили внутрішні розміри моделі. Об’єм черепної порожнини становив 1364 мілілітри — близько до попередньої оцінки у 1375 мілілітрів, отриманої за даними комп’ютерної томографії викопного матеріалу. Це підтверджує узгодженість пропорцій цифрового черепа, але не доводить, що всі деталі відтвореного обличчя відповідають історичній реальності.
Де закінчується наука і починається художня інтерпретація
Дослідники представили два варіанти реконструкції. Перший — чорно-біле зображення без волосся, зосереджене на формі обличчя, яку можна оцінити за кістками. Другий — кольорова версія зі шкірою, волоссям на голові та обличчі.
Саме другий варіант містить більше припущень. Викопні рештки не зберегли інформації про точний колір шкіри, зачіску чи рослинність на обличчі, тому ці елементи є художньою інтерпретацією, а не безпосереднім результатом вимірювань.
Сама будова черепа демонструє поєднання сучасних і давніших рис: обличчя вже нагадувало обличчя нинішніх людей, тоді як мозкова коробка зберігала більш архаїчні особливості. Це узгоджується з уявленням, що характерні риси сучасної людини формувалися не одночасно, а поступово.
Дослідження цифрової реконструкції опублікували в науковому журналі Heritage. Воно не дає змоги побачити обличчя давньої людини з абсолютною точністю, але демонструє, як поєднання палеоантропології, комп’ютерного моделювання та судово-медичних методів допомагає уявити зовнішність наших далеких предків.