Ураган «Саймон», який пройшов поблизу тихоокеанського узбережжя Мексики, приніс сильні вітри, зливи та загрозу повеней. Водночас супутники зафіксували незвичайне явище далеко над штормовими хмарами — величезні хвилеподібні збурення у верхніх шарах атмосфери Землі.
Ці атмосферні хвилі виникли внаслідок потужних висхідних потоків повітря всередині урагану. За сприятливих умов їх вдалося побачити завдяки слабкому природному світінню атмосфери.
Ураган наблизився до узбережжя Мексики
11 жовтня 2026 року ураган «Саймон» рухався на північний захід уздовж тихоокеанського узбережжя Мексики. На піку своєї інтенсивності він досяг четвертої категорії за шкалою Саффіра — Сімпсона, а швидкість постійних вітрів сягала приблизно 250 км/год.
Близько 14:30 за місцевим часом супутник Suomi NPP, оснащений приладом VIIRS, зробив знімок шторму. На той момент око урагану перебувало приблизно за 50 км від берега — між прибережними містами Мансанільйо та Пуерто-Вальярта.
За даними Національного центру ураганів США (NHC), до моменту отримання зображення швидкість постійних вітрів знизилася приблизно до 210 км/год. Проте шторм усе ще становив серйозну загрозу для прибережних районів.
Зливи спричинили підтоплення, зокрема поблизу портового міста Мансанільйо. У гірських районах сильні опади також підвищили ризик зсувів ґрунту. Гірський масив Сьєрра-Мадре міг впливати на інтенсивність урагану, коли той наближався до суші.
Що супутники побачили над штормом
Незвичайні атмосферні структури виявили під час нічних спостережень 11 жовтня. Прилад VIIRS на борту супутника NOAA-21 зафіксував хвилеподібні візерунки, які розходилися у верхніх шарах атмосфери над ураганом.
Йдеться про атмосферні гравітаційні хвилі. Попри назву, вони не мають безпосереднього стосунку до гравітаційних хвиль у космосі, які виникають, наприклад, під час зіткнення чорних дір. Це коливання повітря, у яких сила тяжіння допомагає повертати зміщені маси повітря до рівноваги.
Механізм їхнього утворення пов’язаний із потужною конвекцією всередині урагану. Поблизу його стінки вивільняється приховане тепло, що підтримує інтенсивне піднімання теплого вологого повітря та формування високих купчасто-дощових хмар.
Сильні висхідні потоки порушують рівновагу навколишньої атмосфери й можуть запускати хвилі, які поширюються на великі висоти — аж до стратосфери та мезосфери. Таким чином, шторм здатен впливати не лише на погоду поблизу поверхні, а й на процеси у верхніх шарах атмосфери.
Чому атмосферні хвилі вдалося побачити
Такі хвилі виникають і під час інших потужних штормів, однак супутникові спостереження не завжди дозволяють чітко їх розрізнити. На великих висотах сильні вітри можуть послаблювати хвильові збурення або змінювати їхнє поширення.
Важливу роль відіграє атмосферне світіння — airglow. Це слабке природне випромінювання газів у верхніх шарах атмосфери. Коли крізь цю область проходять гравітаційні хвилі, вони змінюють властивості світіння, створюючи ледь помітні смуги та хвилеподібні візерунки.
Прилад VIIRS має спеціальний режим нічних спостережень — Day/Night Band, чутливий до слабкого світла. Він здатен фіксувати атмосферне світіння, але водночас реєструє й місячне світло, відбите від поверхні Землі та хмар. Яскраве відбиття може ускладнювати розпізнавання значно слабших атмосферних сигналів.
Під час спостережень за «Саймоном» місячне освітлення було невеликим. Завдяки цьому хвилеподібні структури виділялися чіткіше, і супутник зміг зафіксувати їхній характерний малюнок.
Непередбачувана траєкторія та небезпека на узбережжі
Станом на ранок 13 жовтня прогнози щодо подальшого руху та інтенсивності «Саймона» залишалися невизначеними. Національний центр ураганів США характеризував упевненість у прогнозах траєкторії та сили шторму як дуже низьку.
Серед можливих сценаріїв розглядали поворот урагану на північ, його рух у напрямку Каліфорнійської затоки та подальший вихід на сушу. Водночас великі хвилі, сформовані штормом у Тихому океані, могли створювати небезпечні умови вздовж ділянок південно-західного та центрально-західного узбережжя Мексики в наступні дні.
Спостереження за атмосферними гравітаційними хвилями демонструють, як потужні тропічні циклони можуть впливати на різні рівні атмосфери. Супутникові дані допомагають ученим досліджувати цей зв’язок і краще розуміти, як енергія штормів поширюється далеко за межі видимих хмар.