Дрібноклітинний рак легень здатний маскуватися від імунної системи, що ускладнює його лікування. Австралійські науковці виявили, що певні імунні клітини — гамма-дельта Т-клітини — можуть розпізнавати цю пухлину. А лабораторні експерименти показали, що два наявні препарати потенційно здатні посилювати їхню протипухлинну дію.
Дослідження провели в Інституті медичних досліджень Волтера та Елізи Голл (WEHI). Його результати опублікували в журналі Cancer Cell. Однак важливо розрізняти результати аналізу зразків пацієнтів і лабораторні експерименти: новий метод лікування ще не довів ефективності в клінічній практиці.
Чому цей рак складно розпізнати
На дрібноклітинну карциному припадає приблизно 10–15% випадків раку легень. Вона відома швидким ростом і несприятливим прогнозом: за даними WEHI, п’ятирічна виживаність становить менш як 7%.
Пухлина може зменшувати вироблення молекул MHC-I, які допомагають звичайним Т-клітинам розпізнавати ракові клітини. Через це злоякісні клітини стають менш помітними для одного з ключових механізмів імунного захисту.
Гамма-дельта Т-клітини відрізняються від звичайних Т-клітин тим, що можуть реагувати на ознаки клітинного стресу. Це робить їх потенційно важливими для виявлення пухлин, які навчилися обходити традиційні механізми імунного розпізнавання.
Що виявили під час аналізу зразків пацієнтів
Дослідники вивчили зразки пухлин і неуражених тканин 12 пацієнтів із дрібноклітинним раком легень. За допомогою одноклітинного секвенування РНК та імунофенотипування вони виявили гамма-дельта Т-клітини в зразках усіх 12 пацієнтів. Аналіз також показав ознаки, сумісні з їхньою здатністю атакувати пухлинні клітини.
Окремо науковці проаналізували дані двох попередніх клінічних досліджень. У пацієнтів, чиї пухлини мали виразніші ознаки активності гамма-дельта Т-клітин, спостерігалася тенденція до кращої загальної виживаності під час лікування інгібіторами імунних контрольних точок у поєднанні з хіміотерапією.
Це спостереження вказує на можливий зв’язок між активністю цих клітин і результатами лікування. Проте воно не доводить, що саме гамма-дельта Т-клітини забезпечили кращу виживаність.
Що показали лабораторні експерименти
На цьому етапі дослідники перевіряли дію препаратів не на пацієнтах, а на лабораторних моделях пухлини, створених із донорських клітин дрібноклітинного раку легень.
Випробували два препарати.
- Тарлатамаб. Він зв’язує білок DLL3, пов’язаний із пухлиною, та рецептор CD3 на Т-клітинах, допомагаючи їм контактувати з раковими клітинами. У клітинних культурах гамма-дельта Т-клітини змогли знищувати пухлинні клітини, коли їхню атаку спрямовували за допомогою препарату.
- Золедронат. Цей препарат застосовують, зокрема, для лікування остеопорозу та деяких ускладнень раку кісток. У лабораторних моделях він змінював внутрішньоклітинні процеси в пухлині, роблячи ракові клітини вразливішими до атаки певної підгрупи гамма-дельта Т-клітин.
Таким чином, експерименти продемонстрували, що обидва препарати можуть допомагати імунним клітинам атакувати пухлину в лабораторних умовах. Але поки що не встановлено, чи матимуть ці підходи такий самий ефект у людському організмі.
Чого наука поки не підтвердила
Дослідники розглядають можливість розмножувати гамма-дельта Т-клітини поза організмом пацієнта, а потім повертати їх для боротьби з пухлиною. Також вивчається потенціал препаратів, здатних підвищувати активність цих клітин або робити ракові клітини доступнішими для їхньої атаки.
Однак ці варіанти поки що залишаються напрямами подальших досліджень, а не доведеними методами лікування дрібноклітинного раку легень.
Наступний етап передбачає перевірку результатів на більшій кількості зразків і в експериментах на тваринних моделях. Це допоможе з’ясувати, які пацієнти можуть отримати користь від такого підходу та чи здатен він поліпшити результати лікування.
Головний результат роботи наразі — не готова терапія, а виявлення потенційної вразливості агресивної пухлини. Тепер науковцям потрібно з’ясувати, чи можна використати її для безпечного й ефективного лікування людей.