Що, як головна проблема старіючого мозку — не в тому, що він втрачає захист, а в тому, що цей захист починає працювати неправильно?
Саме до такого несподіваного висновку підштовхнуло нове дослідження. Вчені виявили, що люди, у яких після 70 років когнітивні здібності погіршувалися найшвидше, мали більше клітин, які утворюють захисну оболонку навколо нервових волокон. Це відкриття змушує по-новому поглянути на одну з клітин мозку, яку досі вважали виключно корисною.
«Ізоляція» нервів виявилася не такою простою
Йдеться про олігодендроцити — клітини, які виробляють мієлін. Ця жирова оболонка нагадує ізоляцію навколо електричного дроту: вона допомагає нервовим сигналам швидко й ефективно передаватися мозком.
Здавалося б, більше таких клітин і товстіший мієлін мають бути перевагою. Але дослідники побачили протилежну картину. У людей із найшвидшим когнітивним спадом великі нервові волокна мали товстішу мієлінову оболонку, а самих олігодендроцитів було більше. При цьому частіше траплялися й порожні мієлінові оболонки — ознака того, що нервове волокно всередині вже загинуло.
Тобто мозок ніби намагався посилити свою «ізоляцію», але це не допомагало зупинити погіршення.
Вчені знайшли ще одну підказку
Дослідники проаналізували понад 45 тисяч ядер окремих клітин із 14 донорських мозків. У людей із найшвидшим когнітивним спадом олігодендроцитів було більше, ніж у тих, хто старів повільніше. Причому такої ж закономірності не виявили для інших типів клітин у дослідженій тканині.
Але найцікавіше виявилося всередині самих олігодендроцитів. У двох їхніх підгрупах виявили значні зміни активності генів. І особливо привернув увагу NRF2 — білок, який допомагає клітинам вмикати цілу систему захисту від пошкоджень. У мозку людей із найшвидшим когнітивним спадом значно менше олігодендроцитів містили NRF2.
Можливо, клітини накопичуються, але втрачають захист
Дослідники припускають, що процес може відбуватися навіть у несподіваному порядку. Коли олігодендроцити накопичуються й не гинуть належним чином, їхня активність NRF2 може знижуватися. Тобто проблема може полягати не просто в кількості клітин, а в тому, наскільки добре вони здатні захищати самих себе від пошкоджень.
Це поки що гіпотеза, але експерименти на мишах додали їй ваги. Коли вчені спеціально вимкнули NRF2 лише в олігодендроцитах, тварини продемонстрували гірше навчання. До 18-місячного віку зміни їхньої нервової тканини також нагадували картину, яку дослідники побачили в людському мозку: менші нервові волокна та товстіша мієлінова оболонка.
Причому тут ліки від розсіяного склерозу?
Найцікавіше те, що NRF2 уже давно привертає увагу медицини. Наприклад, диметилфумарат, препарат, який застосовують для лікування розсіяного склерозу, активує цей захисний шлях. Попередні дослідження також повідомляли про покращення результатів когнітивних тестів у деяких пацієнтів із розсіяним склерозом під час лікування.
Це не означає, що препарат уже доведено захищає пам’ять у здорових людей похилого віку. Але тепер у дослідників з’явився конкретний напрямок для перевірки: чи можна відновити нормальну роботу олігодендроцитів і таким чином сповільнити вікове погіршення когнітивних здібностей.
Чому це ще не готове лікування
Є важливий нюанс: значна частина людських даних отримана лише з 14 мозків, які люди пожертвували для дослідження. Крім того, вчені аналізували лише одну ділянку — мозолисте тіло, великий пучок нервових волокон, що з’єднує дві півкулі мозку. Тому поки неможливо сказати, що саме олігодендроцити спричиняють когнітивний спад. Дослідження показує сильний зв’язок, але не доводить причинно-наслідковий механізм у людей.
Залишається й інше питання: коли саме з’являються ці додаткові клітини — наприкінці життя чи значно раніше?
Відповіді на це можуть повністю змінити розуміння процесу старіння мозку. Якщо подальші дослідження підтвердять отримані результати, вченим, можливо, доведеться переглянути просту картину, за якою мозок старіє через поступову втрату мієліну.
Можливо, проблема не лише в тому, що мозок втрачає своїх «захисників». Частина цих захисників сама старіє, накопичується і перестає нормально виконувати свою роботу. Саме ця ідея тепер може стати новою мішенню у пошуку способів зберегти пам’ять і швидкість мислення в старості.