Точний час землетрусу наука досі передбачити не може. Але вчені зробили важливий крок до відповіді на інше питання — де саме може статися наступний потужний поштовх.
Геофізики з Каліфорнійського університету в Ріверсайді розробили метод, який дозволяє знаходити ділянки великих розломів, де роками накопичується напруга. Перші випробування показали результат, який дослідники називають дуже перспективним.
Земля може «готуватися» до удару роками
Землетрус здається миттєвою подією, але сам процес починається задовго до нього. Тектонічні плити постійно рухаються. У деяких місцях вони можуть ковзати одна відносно одної, а в інших тертя буквально блокує рух. Так утворюються ділянки розлому, де поступово накопичується деформація.
Рано чи пізно напруга може перевищити силу тертя — і заблокована ділянка різко зміститься. Саме такі місця вчені й намагаються знайти.
Допомагає звичайний GPS
Дослідники Гарет Фаннінг та Аксель Періоллат розробили алгоритм, який аналізує дані GPS/GNSS. Ці системи здатні фіксувати навіть дуже невеликі зміщення земної поверхні. За характером таких рухів можна визначити, які частини розлому залишаються «замкненими» та накопичують напругу.
Особливо важливі так звані аспірити — заблоковані ділянки розлому, які можуть відігравати непропорційно велику роль під час майбутнього розриву. Найцікавіше, що для цього не потрібно знати дату майбутнього землетрусу. Метод фактично відповідає на інше питання: де зараз накопичується найбільша небезпека?
Перевірка на Камчатці дала сильний результат
Найважливішим тестом став потужний землетрус магнітудою 8,8 біля Камчатки у 2025 році. Дослідники взяли супутникові та наземні GNSS-вимірювання, зроблені до землетрусу, і реконструювали, де вздовж розлому накопичувалася деформація.
Після землетрусу вони порівняли отриману картину з реальною зоною розриву. Результат виявився дуже близьким: ділянка, яку алгоритм визначив як заблоковану та напружену, значною мірою збіглася з тією частиною розлому, яка зрештою зруйнувалася.
Втім, є важливий нюанс. Це не було передбаченням землетрусу в реальному часі — аналіз проводили вже після події. Але використані дані були зібрані до неї, тому дослідники отримали можливість перевірити, наскільки добре їхній метод здатен знаходити небезпечні ділянки заздалегідь.
Один і той самий розлом може поводитися по-різному
Камчатка принесла ще один цікавий результат. У цьому регіоні гігантські землетруси відбувалися і в 1952 році, і у 2025-му. Але наслідки були не однаковими: землетрус 2025 року спричинив значно менше цунамі, ніж можна було б очікувати від події подібного масштабу.
Це показує, що навіть якщо землетруси відбуваються приблизно в одному районі, вони не обов’язково проходять однаково. Зокрема, важливу роль може відігравати те, яка саме частина розлому зміщується, особливо його мілкі ділянки, пов’язані з переміщенням морського дна та формуванням цунамі. Тому новий метод не здатен сказати, яким буде цунамі або наскільки потужним стане землетрус.
Тепер алгоритм випробовують в інших небезпечних регіонах
Дослідники вже застосовують підхід до інших великих зон субдукції — зокрема в Японії, Мексиці, Новій Зеландії та на північному заході Тихого океану.
Вони також хочуть перевірити, чи працюватиме метод для розломів Каліфорнії. Особливий інтерес викликає розлом Хейворд, де є як ділянки, що повільно рухаються, так і заблоковані сегменти. Якщо алгоритм покаже хороші результати в різних регіонах, він може стати інструментом для довгострокової оцінки сейсмічної небезпеки.
Є проблема: найнебезпечніші розломи часто під водою
У технології є серйозне обмеження — дані. Наземні GPS-станції чудово працюють, але багато найнебезпечніших розломів проходять під океаном. Там набагато складніше роками відстежувати крихітні переміщення земної кори.
Дослідники вже шукають рішення. У Японії використовують акустичні прилади на морському дні, які дозволяють стежити за повільними рухами. Подібні технології розвивають також у Чилі та на північному заході США. Супутникові спостереження в майбутньому теж можуть допомогти заповнити частину прогалин.
Це ще не машина для прогнозування землетрусів
Попри гучні результати, називати нову систему способом прогнозування землетрусів у повному сенсі поки зарано. Вона не каже, коли станеться землетрус, не визначає точно його магнітуду і не прогнозує силу майбутнього цунамі. Її головна перевага значно конкретніша: вона може допомогти зрозуміти, де саме вздовж величезного розлому накопичується напруга і які ділянки потенційно здатні відіграти ключову роль у майбутньому землетрусі.
А для сейсмологів це вже дуже багато. Адже якщо неможливо назвати день і годину, знання про найбільш небезпечні ділянки дозволяє краще планувати будівництво, інфраструктуру, системи спостереження та підготовку населення.
І головний висновок учених залишається простим: землетрус не обов’язково можна передбачити до секунди. Але якщо ми навчимося краще бачити, де Земля роками накопичує напругу, шанс підготуватися до майбутнього удару стає значно вищим. Дослідження опубліковане в журналі Geophysical Research Letters.