Наша планета могла пережити періоди, коли захисна оболонка Сонячної системи стискалася настільки сильно, що Земля опинялася за її межами. Вчені припускають, що це могло впливати навіть на клімат і давні льодовикові епохи.
Навколо Сонячної системи існує величезна бульбашка — геліосфера, яку створює сонячний вітер. Вона частково захищає планети від впливу міжзоряного середовища.
Але, схоже, цей «щит» не завжди був однакового розміру.
Дослідники NASA змоделювали рух Сонячної системи Чумацьким Шляхом і з’ясували, що мільйони років тому Сонце могло проходити крізь надзвичайно холодні та щільні хмари газу й пилу.
За розрахунками, тиск такого міжзоряного середовища міг стискати геліосферу до розмірів, менших за орбіту Землі. У такому випадку наша планета тимчасово опинялася б за межами сонячного захисту.
І це могло мати наслідки.
Модель показує, що подібні зустрічі могли відбуватися приблизно 2–3, 6–7 та 13–14 мільйонів років тому. Цікаво, що приблизно до цих періодів належать і деякі геологічні свідчення присутності міжзоряного матеріалу в земних відкладах.
Вчені припускають, що зміна умов навколо Землі могла впливати на верхні шари атмосфери, кількість водяної пари та, зрештою, на клімат планети. Це потенційно може допомогти пояснити окремі давні похолодання.
Але є ще одна загадка.
Коли Земля була молодою, Сонце було значно слабшим, ніж сьогодні, і все ж на поверхні нашої планети існувала рідка вода. Інше дослідження NASA припускає, що потужні спалахи молодого Сонця могли сприяти формуванню в атмосфері парникових газів, які допомагали утримувати тепло.
Таким чином, Сонце могло одночасно відігравати дві дуже різні ролі в історії Землі: його активність могла допомагати молодій планеті залишатися теплою, а рух Сонячної системи через Чумацький Шлях — змінювати умови навколо неї.
Поки що це не остаточна відповідь на питання про причини давніх кліматичних змін. Дослідники продовжують перевіряти моделі та створювати своєрідний «цифровий двійник» геліосфери, який допоможе відтворити її поведінку в минулому. Можливо, історію клімату Землі доведеться шукати не лише на самій планеті, а й у її багатомільйонній подорожі крізь галактику.