Для більшості людей сон тривалістю чотири години означав би втому та проблеми з концентрацією. Але існують люди, які сплять значно менше за інших, прокидаються без будильника і при цьому нормально почуваються протягом дня. Дослідники вважають, що в окремих випадках така особливість може мати генетичне походження.
Одним із перших кандидатів став ген ADRB1. У 2019 році вчені знайшли рідкісну мутацію цього гена в родині, де короткий сон спостерігався протягом кількох поколінь. Експерименти на генетично модифікованих мишах також показали ефект: тварини з цією зміною спали приблизно на 55 хвилин менше на добу.
Дослідники припустили, що мутація впливає на роботу певних клітин у стовбурі мозку. Вони можуть легше активуватися, підтримуючи стан неспання і скорочуючи тривалість сну.
Однак подальші спостереження поставили цю версію під сумнів. Аналіз генетичних і медичних даних майже 192 тисяч людей показав, що носії мутації ADRB1 у середньому спали 7,1 години на добу — практично стільки ж, як люди без неї, які спали 7,2 години. Серед носіїв також не знайшлося людей, які стабільно спали лише чотири години.
Це означає, що одна й та сама генетична зміна може мати зовсім різний ефект залежно від інших особливостей організму. Вчені вже виявили кілька генів, пов’язаних із природно коротким сном, але жоден із них не пояснює феномен повністю.
Особливо важливо відрізняти вроджену потребу в короткому сні від ситуації, коли людина просто змушує себе спати чотири-п’ять годин. Для більшості людей хронічне недосипання не є безпечною альтернативою тривалому сну.
Тож секрет людей, яким справді потрібно дуже мало сну, схоже, прихований не в одному «гені короткого сну», а в складній комбінації генетичних особливостей. Дослідникам ще належить з’ясувати, які саме механізми дозволяють таким людям обходитися без звичних наслідків недосипання. Повне дослідження було опубліковано в журналі Neuron.