Коли говорять про вимушене переселення, зазвичай згадують війни, посухи чи повені. Але міжнародна група дослідників попереджає: інвазивні рослини й тварини вже сьогодні можуть виганяти людей із їхніх земель, а масштаби цього явища майже ніхто не рахує.
У новій роботі, опублікованій у журналі Frontiers in Conservation Science, вчені зібрали приклади з Африки, Австралії та островів Тихого океану. Вони стверджують, що біологічні вторгнення слід розглядати як окремий чинник вимушеної міграції.
Один із найяскравіших випадків стався в Кенії. Кактус Opuntia stricta захопив близько двох третин території великого ранчо в Лайкіпії, після чого половина з 1200 фермерів залишила свої домівки. Місцеві жителі повідомляли, що знають десятки родин, які виїхали саме через поширення цієї рослини.
Не менш руйнівною виявилася й маленька вогняна мураха. На островах Тихого океану її болючі укуси зробили роботу на кавових та цитрусових плантаціях майже неможливою, і деякі господарства були повністю покинуті.
Ще один приклад — водяний гіацинт. Рослина утворює щільні плавучі зарості, перекриває доступ до води та знижує вміст кисню. У басейні річки Вурі в Камеруні після її появи кількість рибалок скоротилася на 60%, а вилов упав на 76%. Подібні проблеми зафіксовані й у Кенії та Гані, де люди втрачали можливість дістатися до своїх полів і зрештою залишали їх.
Автори нагадують, що історія вже знає подібні катастрофи. Картопляна фітофтора, занесена до Ірландії у XIX столітті, спричинила Великий голод, після якого понад мільйон людей емігрували. А кролі, завезені до Австралії, зробили непридатними для господарства мільйони гектарів земель.
Найбільша проблема, на думку дослідників, у тому, що офіційна статистика майже не враховує такі переселення. Міжнародні організації фіксують біженців від війни та стихійних лих, але не ведуть окремого обліку людей, які втратили засоби до існування через інвазивні види.
Вчені визнають: у кожному конкретному випадку на людей впливали й інші фактори — бідність, посуха чи державна політика. Однак вони переконані, що інвазивні види часто стають тим поштовхом, який робить життя на певній території економічно неможливим. Поки держави не почнуть збирати такі дані, масштаби цього явища залишатимуться не цифрами, а лише розрізненими історіями людей, які були змушені піти з власної землі.