Тисячі років тому морські черепахи були важливою частиною життя мешканців Карибського регіону. Однак довгий час археологи майже не могли визначити, які саме види залишалися в давніх поселеннях, адже більшість знайдених кісток були маленькими, обпаленими та сильно пошкодженими. Нова технологія аналізу білків дозволила вченим ідентифікувати ці фрагменти набагато точніше та відновити частину історії взаємодії людей і морських черепах.
Білки замість ДНК
Дослідники з Канади застосували метод ZooMS (Zooarchaeology by Mass Spectrometry) — аналіз білків у кістках за допомогою мас-спектрометрії. На відміну від ДНК, яка швидко руйнується з часом, колаген типу I може зберігатися протягом тисячоліть.
За допомогою цієї методики вчені дослідили 87 фрагментів кісток морських черепах із археологічних пам’яток островів Кюрасао та Бонайре. Деякі зразки були віком понад 4000 років. Із усіх досліджених фрагментів 37 належали морським черепахам. Аналіз дозволив визначити види, які раніше неможливо було розпізнати. Дослідження опубліковано в журналі Journal of Archaeological Science.
Зелені черепахи були головною здобиччю
Серед ідентифікованих решток найбільше виявилося зелених морських черепах — 13 зразків. Також вчені знайшли 10 черепах-логерхедів (головастих морських черепах) і дві черепахи-бісси.
Перевага зелених черепах не стала несподіванкою. Цей вид протягом століть був одним із найцінніших джерел їжі для мешканців Карибів. За словами дослідників, люди, ймовірно, частіше полювали саме на них через велику чисельність і кращі смакові якості м’яса.
Водночас після приходу європейців популяції зелених черепах скоротилися майже на 99,6%, а чисельність черепах-біссів — приблизно на 99,7%. Сьогодні зелені черепахи поступово відновлюються, що може свідчити про їхню здатність адаптуватися після тривалого тиску з боку людини.
Неочікувана знахідка — черепахи-логерхеди
Найбільше здивування викликали рештки черепах-логерхедів. Сьогодні цей вид зустрічається біля островів значно рідше, але в давніх поселеннях він становив значну частину знахідок — 10 із 25 визначених черепах.
Вчені припускають, що причина може бути пов’язана зі станом морських екосистем у минулому. Основна їжа логерхедів — великі морські молюски, зокрема королівські конхи. Через активний промисел їхня кількість у Карибському регіоні сильно зменшилася.
Якщо програми відновлення популяцій конхів будуть успішними, це може вплинути й на поведінку черепах, які повернуться до звичних місць живлення.
Давні кістки показали місця гніздування
Дослідження також підтвердило, що кілька видів черепах протягом століть використовували острови Карибського моря як місця розмноження. У кісткових рештках знайшли докази присутності зелених черепах, біссів і логерхедів, які гніздилися на цих територіях щонайменше з XI століття.
Це важливо для сучасної охорони природи, адже морські черепахи мають сильну прив’язаність до місць народження. Вони можуть повертатися на ті самі пляжі через десятки років, навіть якщо навколишнє середовище сильно змінилося.
Минуле допомагає захистити майбутнє
Морські черепахи можуть жити понад 70 років, тому зміни в їхніх популяціях часто стають помітними лише через десятиліття. Саме тому археологічні дані можуть стати важливим доповненням до сучасних спостережень. Вчені вважають, що такі дослідження допомагають створити своєрідну «точку відліку» — зрозуміти, якими були морські екосистеми до масштабної індустріалізації, забруднення та сучасних кліматичних змін.
Нова методика відкриває можливість досліджувати не лише історію черепах, а й інших тварин, чиї кістки втратили більшість зовнішніх ознак. Давні уламки кісток, які раніше здавалися майже непридатними для науки, тепер можуть розповісти, як змінювалася природа і яку роль у цих змінах відіграла людина.