Після того як на круїзному лайнері MV Hondius зафіксували кілька випадків зараження андським хантавірусом, у багатьох виникли асоціації з початком пандемії COVID-19. Закритий простір, тяжкі симптоми у хворих і міжнародний резонанс швидко породили побоювання щодо можливої нової глобальної загрози.
Однак нове наукове дослідження показує: попри окремі схожі риси, андський хантавірус і SARS-CoV-2 мають принципово різну природу, а ризик повторення пандемічного сценарію залишається дуже низьким.
Джерело зараження зовсім інше
На відміну від коронавірусу, який легко передається повітряно-крапельним шляхом між людьми, андський хантавірус здебільшого поширюється через контакт із зараженими гризунами або продуктами їхньої життєдіяльності.
Основним природним носієм вірусу є довгохвоста рисова миша, що мешкає в Аргентині та Чилі. Людина може заразитися, вдихнувши пил або аерозолі, забруднені виділеннями цих тварин. Хоча науковці визнають, що в окремих випадках передача між людьми можлива, вона трапляється вкрай рідко і не має тієї ефективності, яка характерна для COVID-19.
Чому вірус не здатний швидко охопити світ
Однією з головних причин стрімкого поширення коронавірусу була його здатність активно розмножуватися у верхніх дихальних шляхах та передаватися ще до появи симптомів.
З андським хантавірусом ситуація інша. Його генетичний матеріал переважно виявляють у крові, а в слині та носоглотці він зустрічається значно рідше. Саме тому передача через дихання чи кашель є малоймовірною.
Крім того, інкубаційний період хантавірусу може тривати до шести тижнів, тоді як сучасні варіанти SARS-CoV-2 проявляються вже через кілька днів після зараження.
Спалахи виникають, але швидко згасають
Науковці нагадують, що найбільш відомий випадок передачі андського хантавірусу від людини до людини був зафіксований під час спалаху в аргентинському місті Епуєн.
Проте навіть тоді масштаби поширення були незрівнянно меншими, ніж під час пандемії COVID-19. У більшості випадків зараження обмежувалося одним дуже тісним контактом, а подальші ланцюги передачі практично не виникали. Також наразі немає доказів того, що люди без симптомів можуть активно поширювати цей вірус.
Відмінності у розвитку хвороби
COVID-19 переважно уражає дихальну систему через активне розмноження вірусу в легенях та запальні процеси. Андський хантавірус діє інакше. Він ушкоджує стінки кровоносних судин, через що рідина починає накопичуватися в легенях, викликаючи важкі порушення дихання.
Саме через цей механізм захворювання може бути дуже небезпечним для окремого пацієнта, хоча й не має високого пандемічного потенціалу.
Вірус змінюється набагато повільніше
Коронавірус постійно еволюціонував унаслідок масового поширення серед людей, породжуючи нові варіанти з підвищеною заразністю. Для андського хантавірусу така картина не характерна. Його різноманітність здебільшого залежить від популяцій гризунів у різних регіонах, а не від передачі між людьми.
Дослідження показують, що вірус накопичує зміни досить повільно, і наразі немає жодних доказів того, що він адаптується до більш ефективного зараження людей.
Що кажуть міжнародні експерти
Оцінки Всесвітньої організації охорони здоров’я та Європейського центру з профілактики та контролю захворювань збігаються: андський хантавірус становить низький ризик для широкого населення навіть під час локальних спалахів.
Фахівці наголошують, що головними методами боротьби залишаються контроль за природними осередками інфекції, ізоляція підтверджених випадків та ретельне відстеження контактів.
Науковці підкреслюють: хоча будь-які нові інфекції потребують уваги, підстав вважати андський хантавірус потенційним «новим COVID-19» наразі немає. Його спосіб поширення, біологічні особливості та темпи еволюції роблять сценарій глобальної пандемії вкрай малоймовірним.