Упродовж багатьох років загадкові ниткоподібні скам’янілості з Бразилії вважалися можливими слідами найдавніших тварин на Землі. Але нове дослідження показало: насправді ці структури, ймовірно, належали не примітивним багатоклітинним істотам, а стародавнім мікроорганізмам.
Йдеться про організми едіакарського періоду — часу, коли життя на планеті тільки починало ставати складнішим. Саме тоді з’явилися дивні м’якотілі істоти на кшталт Dickinsonia та Spriggina, які вважаються одними з перших тварин Землі. Серед цих древніх форм життя вчені також знайшли тонкі ниткоподібні структури, що скам’яніли в породах формації Таменго в Бразилії.
Коли ці знахідки вперше описали у 2017 році, дослідники припустили, що перед ними — найдавніші представники мейофауни. Так називають дрібних безхребетних, які живуть між піщинками на морському дні, наприклад нематод чи мікроскопічних ракоподібних. Якби це підтвердилося, відкриття стало б справжньою сенсацією, адже настільки давніх слідів мейофауни раніше не знаходили.
«Скам’янілості з кількох місцевостей демонструють такі особливості, як збережені клітини, поділ клітинних стінок, органічні залишки на клітинних стінках, спільне вирівнювання, значні варіації діаметра та відсутність перехресних зв’язків», — зазначив Беккер-Кербер у дослідженні, нещодавно опублікованому в журналі Gondwana Research. «Ці характеристики несумісні зі слідовими скам’янілостями, схожими на нори, але повністю узгоджуються з інтерпретацією їх як залишків піритизованих нитчастих організмів».
Однак палеонтолог Бруно Беккер-Кербер із колегами засумнівалися у цьому поясненні. Їх насторожили деякі особливості скам’янілостей, які не відповідали слідам діяльності тварин.
Команда вирішила повторно дослідити зразки за допомогою сучасних технологій, недоступних ученим під час першого аналізу. Для цього використали мікро- та нанотомографію на прискорювачі частинок Sirius CNPEM у Бразилії. Метод дозволив буквально «зазирнути» всередину породи без її пошкодження.
Додаткові дослідження за допомогою раманівської спектроскопії та оптичної мікроскопії дали ще цікавіші результати. Виявилося, що нитки містять ознаки клітинних стінок, органічних залишків і мінералів, які характерні саме для мікроорганізмів.
На думку дослідників, ці структури є не слідами пересування давніх тварин, а залишками самих мікробів, чиї м’які тіла давно розклалися. Згодом їхні рештки були заміщені піритом та іншими мінералами, що дозволило їм зберегтися сотні мільйонів років.
Ще одним важливим аргументом стало те, чого вчені не знайшли. Якщо б нитки були ходами чи норами мікроскопічних тварин, у породі мали б залишитися частинки осаду або сліди риття. Але нічого подібного дослідники не виявили.
Зараз учені припускають, що знайдені організми могли бути давніми ціанобактеріями, сіркоокиснювальними бактеріями або примітивними водоростями. Водночас остаточно визначити їхню природу складно через погану збереженість дрібних деталей.
Попри те, що відкриття спростувало гіпотезу про найдавніших тварин, воно все одно має велике значення для науки. Воно допомагає краще зрозуміти, яким було життя на Землі ще до появи складних організмів, і показує, наскільки легко навіть досвідчені дослідники можуть помилитися, коли йдеться про настільки древні сліди життя.