Спалах рідкісного, але надзвичайно небезпечного захворювання — хантавірусу — знову привернув увагу світової медицини. Цього разу причиною стала ситуація на круїзному лайнері, який опинився заблокованим біля узбережжя Південної Африки через підозру на зараження. Хоча подібні випадки трапляються рідко, сам вірус відомий лікарям уже десятиліттями і може бути смертельно небезпечним.
Хантавіруси передаються людині переважно через повітря — разом із дрібними частинками сечі або фекалій гризунів. Найчастіше це відбувається у закритих, погано провітрюваних приміщеннях, де є миші чи щури. Коли такі відходи висихають і їх потривожити, мікрочастинки можуть потрапити в повітря і далі — у легені людини.
За словами дослідників, це не той вірус, який легко “літає” у повітрі, як грип чи кір. Він не передається просто при розмові або випадковому контакті. Щоб заразитися, потрібно фактично вдихнути заражений пил.
“Для більшості хантавірусів немає переконливих доказів передачі від людини до людини”, — пояснює молекулярний вірусолог із Університету Флориди. Винятком є лише один варіант — вірус Анд, і навіть він передається рідко та за дуже тісного контакту.
Історія хантавірусів почалася ще в середині ХХ століття, коли їх вперше зафіксували під час Корейської війни. Згодом, у 1987 році, ВООЗ офіційно класифікувала ці віруси. А у 1993 році спалах у США допоміг ідентифікувати так званий легеневий хантавірусний синдром — важке захворювання, яке може швидко призвести до відмови органів.
Сьогодні відомо, що існують різні типи хантавірусів. “Старосвітні” штами частіше вражають нирки, тоді як “новосвітні” — легені, викликаючи тяжку дихальну недостатність. Саме останні вважаються найнебезпечнішими, адже рівень смертності може сягати до 50% навіть за умов лікування.
Перші симптоми хантавірусу дуже схожі на звичайну застуду або грип: температура, біль у м’язах, головний біль, нудота, іноді діарея. Через це хворобу складно розпізнати на ранніх етапах. Але небезпека в тому, що стан може різко погіршитися всього за кілька днів — аж до ураження серця або легень.
Діагностика проводиться за допомогою аналізів крові або тестів на вірусний матеріал, але результат часто доводиться чекати довго. Тому ключову роль відіграє швидкість реакції лікарів.
Специфічного противірусного лікування поки не існує. Основна допомога — це підтримка життєвих функцій організму. У важких випадках застосовують ECMO — апарат, який тимчасово бере на себе роботу серця і легень. Це може суттєво знизити смертність, але потребує високотехнологічного реанімаційного обладнання.
Лікарі наголошують: навіть чисті на вигляд приміщення не гарантують безпеки. Якщо там є гризуни, ризик зараження залишається. Особливо небезпечні ситуації, коли пил або сміття в таких місцях піднімається в повітря.
Попри рідкість, хантавірус залишається серйозною загрозою, про яку важливо знати. Швидке розпізнавання симптомів і обережність у потенційно заражених середовищах можуть буквально врятувати життя.