Рідкісна форма сліпоти може захищати мозок від шизофренії: дивовижне відкриття вчених
Ще у 1950 році дослідники звернули увагу на незвичайний факт, який довгий час залишався без пояснення. Письменник Гектор Шевіньї, який втратив зір у дорослому віці, та психологиня Сіделл Браверман, вивчаючи життя незрячих людей, помітили дивну закономірність: серед людей, які були сліпими від народження, практично не зустрічалася шизофренія.
Тоді це спостереження не викликало великого інтересу. Наука ще недостатньо добре розуміла природу психічних розладів, а даних для масштабних досліджень просто не існувало. Лише на початку XXI століття, коли з’явилися великі медичні бази даних, вчені змогли перевірити цю гіпотезу на сотнях тисяч людей.
Одне з найпереконливіших досліджень було проведене в Австралії. Науковці проаналізували історії майже 500 тисяч дітей, народжених між 1980 і 2001 роками. У 1 870 з них згодом діагностували шизофренію. Але серед 66 дітей із корковою сліпотою — тобто сліпотою, спричиненою ушкодженням зорової кори головного мозку — не було жодного випадку цього психічного розладу.
Це відкриття виявилося особливо цікавим через те, що захист спостерігався лише при вродженій корковій сліпоті. Люди, які втратили зір пізніше або осліпли через ушкодження очей, а не мозку, все одно могли захворіти на шизофренію.
Отже, справа не в самій відсутності зору, а в тому, як із самого народження формується мозок без візуальної інформації.
Сьогодні вчені розглядають шизофренію як порушення механізму прогнозування. Наш мозок постійно намагається передбачати, що відбувається навколо, і звіряє свої очікування з інформацією від органів чуття. Коли цей процес дає збій, людина може почати сприймати випадкові події як надзвичайно значущі, чути голоси або вірити в речі, які не відповідають реальності.
Зір відіграє ключову роль у формуванні цього механізму. Зорова кора — одна з найбільших і найскладніших ділянок мозку. Вона бере участь не лише в обробці зображень, а й у навчанні, концентрації уваги та регуляції емоцій.
Коли людина народжується без здатності бачити через ушкодження цієї ділянки, мозок перебудовується. Зорова кора починає використовуватися для інших функцій — наприклад, для мови, пам’яті та логічного мислення.
Дослідники припускають, що така рання перебудова може робити мозок більш стабільним. Без постійного потоку неоднозначних візуальних сигналів система інтерпретації реальності формується інакше, що зменшує ризик виникнення помилкових сприйнять, характерних для шизофренії.
Важливим є саме момент розвитку. Якщо людина втрачає зір пізніше, мозок уже встигає сформуватися за звичайним сценарієм, тому захисного ефекту не виникає. Це зовсім не означає, що сліпота може бути способом профілактики шизофренії. Проте це відкриття дає вченим новий погляд на те, як формується психічне здоров’я.
Сучасні ліки від шизофренії переважно впливають на дофамінову систему мозку. Вони допомагають багатьом пацієнтам, але не всім і часто викликають побічні ефекти. Тому науковці активно досліджують інші підходи, зокрема препарати, що впливають на глутамат — речовину, яка відіграє важливу роль у навчанні та передачі сигналів між нервовими клітинами.
Дослідження вродженої коркової сліпоти дозволяє краще зрозуміти, як мозок формує стабільне сприйняття світу. У майбутньому це може допомогти розробити нові методи профілактики та лікування одного з найскладніших психічних розладів.
Так випадкове спостереження, зроблене понад 70 років тому, сьогодні відкриває перед наукою нові можливості у боротьбі з шизофренією.