Австралійські біологи з Університету Аделаїди дослідили, як мікрогравітація впливає на здатність сперматозоїдів знаходити яйцеклітину. У пристрої, що імітує жіночий репродуктивний тракт, зразки людської та мишачої сперми піддали умовам невагомості. З’ясувалося, що клітини не втрачають рухливості, але перестають орієнтуватися в просторі: вони рухаються більш хаотично і рідше досягають мети. У результаті успішність запліднення мишачих яйцеклітин знизилася приблизно на 30% за чотири години експерименту.
Вчені встановили, що гормон прогестерон, який на Землі виділяє яйцеклітина для приваблення сперматозоїдів, частково відновлює їхню навігацію навіть у невагомості. Однак в експерименті його концентрація була штучно завищена, тому говорити про готове рішення для космічної фертильності зарано.
Паралельно дослідники вивчили розвиток ембріонів: триваліший вплив мікрогравітації уповільнював поділ клітин і знижував життєздатність зародків на ранніх стадіях.
Керівниця роботи Ніколь Макферсон зазначила, що з початком місячних і марсіанських місій питання розмноження в космосі перестає бути суто теоретичним.
Вона підкреслила, що частина ембріонів в експерименті все ж розвивалася нормально, що залишає надію: за умови захисту від впливу невагомості в перші критичні години зачаття поза межами Землі може стати можливим. Зараз команда вивчає, як різна сила тяжіння — місячна, марсіанська чи штучна — впливає на репродуктивні процеси.
Для майбутніх колоністів це означає, що біологічні бар’єри можуть виявитися серйознішими за технічні. Поки перша дитина, народжена в космосі, залишається справою віддаленого майбутнього, наука поступово наближає нас до відповіді: чи зможе людство продовжити свій рід серед зірок, не повертаючись на Землю. Дослідження опубліковане в журналі Communications Biology.
