У 2022 році людство зробило важливий крок у розвитку планетарної безпеки. Тоді фахівці NASA навмисно спрямували космічний апарат місії DART (Double Asteroid Redirection Test) у невеликий астероїд, щоб перевірити, чи здатна людина змінити траєкторію космічного тіла. Результат перевершив очікування: удар апарата суттєво змінив орбіту астероїда Діморфос навколо його більшого «сусіда» — Дідімоса. Проте нові дослідження показали, що наслідки експерименту виявилися ще значнішими. Виявилося, що зіткнення трохи змінило й загальний рух цієї системи астероїдів навколо Сонця.
Пара астероїдів Дідімос і Діморфос утворює так звану бінарну систему. Більший астероїд Дідімос має діаметр приблизно 780 метрів, а менший — Діморфос — близько 160 метрів. Вони гравітаційно пов’язані між собою і обертаються навколо спільного центру мас, який називають барицентром. Саме Діморфос став мішенню для місії DART, оскільки його менші розміри роблять зміну орбіти простішою для експерименту.
Коли космічний апарат врізався в астероїд у вересні 2022 року, він передав йому частину своєї енергії. Унаслідок удару на поверхні Діморфоса утворився потужний викид уламків і пилу, які розлетілися у космос. Ця хмара матеріалу не лише змінила орбіту астероїда навколо Дідімоса — що вже було підтверджено раніше, — а й винесла частину імпульсу за межі системи. Саме через це вся пара астероїдів отримала дуже слабкий, але відчутний «поштовх».
Після зіткнення астрономи протягом кількох років уважно спостерігали за рухом системи. Команда дослідників під керівництвом інженера-аерокосміста Рахіла Макадії з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн проаналізувала великий масив даних: 22 спостереження так званих зоряних покриттів, майже шість тисяч наземних вимірювань положення астероїдів, навігаційні дані самого апарата DART та додаткові вимірювання відстані, отримані з Землі. Усі ці спостереження дозволили надзвичайно точно визначити зміни в русі астероїдної системи.
Результати показали, що удар космічного апарата зменшив швидкість руху системи Дідімос–Діморфос навколо Сонця приблизно на 11,7 мікрометра за секунду. На перший погляд це здається майже непомітною величиною — приблизно 42 міліметри на годину, що можна порівняти з шириною корпусу смартгодинника. Однак у космічних масштабах навіть такий мікроскопічний імпульс може мати значні наслідки.
Через те, що об’єкти у космосі рухаються роками та десятиліттями без істотного опору, навіть дуже маленька зміна швидкості поступово накопичується. За підрахунками дослідників, за десять років така незначна зміна може призвести до відхилення траєкторії приблизно на 3,7 кілометра. У контексті планетарної безпеки це надзвичайно важливо: якщо людство завчасно виявить небезпечний астероїд, навіть невеликий поштовх може з часом відхилити його настільки, щоб він пролетів повз Землю.
Саме для перевірки подібних технологій і була створена місія DART. Хоча наразі жоден із відомих астероїдів не загрожує зіткненням із нашою планетою у найближчому майбутньому, астрономи знають, що Сонячна система містить величезну кількість космічних тіл різних розмірів. Деякі з них перетинають орбіту Землі, і в далекому майбутньому один із таких об’єктів потенційно може стати небезпечним. Тому вчені прагнуть заздалегідь розробити ефективні методи захисту.
Експеримент із Дідімосом і Діморфосом уже продемонстрував, що так звана кінетична відхильна технологія — простими словами, удар космічного апарата по астероїду — може працювати. Спочатку науковці очікували, що орбітальний період Діморфоса зміниться приблизно на сім хвилин. Насправді ж він скоротився на 33 хвилини, що стало значно кращим результатом, ніж прогнозувалося.
Попереду науковців чекає ще більше інформації про наслідки цього історичного експерименту. Наприкінці десятиліття до системи астероїдів має прибути космічний апарат Hera, створений Європейським космічним агентством. Його завданням буде детально дослідити кратер, утворений ударом DART, а також виміряти масу, структуру і склад обох астероїдів. Ці дані допоможуть краще зрозуміти, як саме працюють подібні відхильні місії.
Попри те, що дослідження ще тривають, один висновок уже очевидний: людство вперше в історії змогло змінити рух природного космічного об’єкта навколо Сонця. Це досягнення демонструє, що технології активного захисту планети поступово переходять із теоретичних розрахунків у реальні можливості. І якщо колись на нашому шляху з’явиться небезпечний астероїд, у людей уже може бути інструмент, здатний відвернути космічну катастрофу.