Де закінчується «я» і починається зовнішній світ? Це питання давно цікавить філософів, психологів і нейробіологів. Тепер учені зробили ще один крок до відповіді, виявивши мозкові хвилі, які допомагають визначати межі нашого відчуття себе.
Мозок і відчуття власного «я»
Відчуття того, ким ми є, не виникає в одному-єдиному центрі мозку. Це результат злагодженої роботи різних ділянок, які постійно обмінюються сигналами. Саме ці сигнали — електричні коливання, або мозкові хвилі — і стали об’єктом нового дослідження.
Науковці з’ясували, що певні типи хвиль відіграють ключову роль у тому, як мозок відрізняє власне тіло та думки від зовнішніх подій. Коли ці хвилі працюють узгоджено, людина чітко усвідомлює себе як окрему особистість. Коли ж їхня робота порушується, межа між «я» і світом може розмиватися.
Які хвилі формують самосприйняття
Дослідження показало, що особливо важливими є повільні та середньочастотні мозкові хвилі, які відповідають за обробку тілесних відчуттів, увагу та внутрішній діалог. Саме вони допомагають мозку «зшивати» інформацію від органів чуття з нашими думками та емоціями.
Наприклад, коли людина торкається предмета, мозок не лише фіксує дотик, а й миттєво визначає: це відбувається з моїм тілом. Цей процес здається автоматичним, але за ним стоїть складна хвильова координація між різними зонами мозку.
Коли межі «я» змінюються
Вчені зазначають, що зміни в роботі цих мозкових хвиль можуть пояснити дивні відчуття, знайомі багатьом людям: наприклад, відчуття «виходу з тіла», сильного занурення в музику або медитацію, коли власне «я» ніби розчиняється. Подібні ефекти також спостерігаються при деяких психічних розладах, зокрема депресії чи шизофренії.
Розуміння того, які саме мозкові хвилі відповідають за відчуття себе, може допомогти лікарям точніше діагностувати такі стани та розробляти нові методи терапії.
Навіщо це знання потрібне науці
Відкриття має значення не лише для медицини. Воно також важливе для розвитку нейротехнологій, віртуальної реальності та навіть штучного інтелекту. Якщо наука навчиться керувати або відтворювати ці мозкові ритми, у майбутньому можна буде точніше відтворювати відчуття присутності у цифрових світах або допомагати людям відновлювати втрачений зв’язок із власним тілом після травм.
Дослідники наголошують: наше «я» — це не абстрактне поняття, а динамічний процес, який мозок постійно підтримує за допомогою електричних ритмів. І чим краще ми розуміємо ці ритми, тим ближче підходимо до розгадки однієї з головних таємниць людської свідомості.