Уявлення про те, що мертві можуть повернутися і нашкодити живим, з’явилися задовго до сучасних фільмів про зомбі. Археологічні знахідки свідчать: ще тисячі років тому люди серйозно боялися так званих «поверненців» — померлих, які нібито могли вибратися з могили.
Одне з таких поховань нещодавно виявили в селі Оппін у Німеччині. Про знахідку повідомило Державне відомство з охорони культурної спадщини та археології землі Саксонія-Ангальт. Могила датується ранньою бронзовою добою — їй приблизно 4 200 років — і виглядає так, ніби її створювали з єдиною метою: не дати небіжчику піднятися з землі.
Усередині поховання археологи знайшли останки чоловіка середнього віку, ймовірно від 40 до 60 років. Він лежав на боці, у скорченій позі. Найдивніше — масивний кам’яний блок завдовжки понад метр і завширшки близько пів метра, який був покладений просто на його ноги. Камінь мав товщину близько 10 сантиметрів і важив чимало.
За словами дослідників, випадковістю таке розташування бути не могло. Камінь, імовірно, спеціально поклали, щоб притиснути тіло до землі й унеможливити будь-який рух після смерті. Іншими словами — щоб мрець не «повернувся».
Археологи вважають, що поховання належить до культури дзвоноподібних кубків (Bell Beaker), яка існувала наприкінці неоліту та на початку бронзової доби, приблизно з 2800 року до н.е. Хоча про цю культуру збереглося небагато письмових свідчень, такі знахідки дозволяють краще зрозуміти світогляд і страхи людей того часу.
Фахівці зазначають, що страх перед «поверненцями» був поширений ще в кам’яну добу. В деяких похованнях небіжчиків клали обличчям донизу — вважалося, що тоді вони «зариватимуться» глибше в землю, а не намагатимуться вибратися на поверхню. В інших випадках цього теж вважали недостатнім: відомі могили, де через тіло проколювали спис або іншу довгу зброю, щоб додатково зафіксувати останки.
У могилі з Оппіна, втім, обійшлися без списа — очевидно, масивного каменя на ногах було достатньо. Жодних інших предметів чи дарів у похованні не виявили, що лише підсилює версію про його суто «захисне» призначення.
Такі знахідки показують, наскільки глибоко в історію людства сягають страхи перед смертю і тим, що може чекати після неї. Легенди про живих мерців — не просто вигадка пізніших часів, а відлуння дуже давніх уявлень. І для людей бронзової доби важкий камінь був не просто будівельним матеріалом, а надійним засобом захисту від того, чого вони боялися найбільше.