Група вчених під керівництвом Стівена Кейна провела серію комп’ютерних симуляцій орбітальної динаміки Сонячної системи та отримала дані про значний вплив Марса на кліматичні коливання на нашій планеті. Результати моделювання показали, що Червона планета бере участь у регулюванні тривалості та інтенсивності льодовикових періодів на Землі.
У ході експериментів дослідники варіювали масу Марса в діапазоні від повної відсутності до величини, що в десять разів перевищує реальну. Аналіз охоплював часові проміжки довжиною мільйони років. Моделювання показало, що гравітаційний вплив Марса визначає параметри кліматичних циклів тривалістю близько ста тисяч років, які безпосередньо пов’язані зі зміною льодовикових та міжльодовикових епох.
Експерименти показали, що при зменшенні маси Марса до нульових значень зникає кліматичний цикл тривалістю 2,4 мільйона років. Цей довгостроковий патерн формується завдяки гравітаційному резонансу між Землею та Марсом, який впливає на кількість сонячної енергії, що досягає поверхні Землі. Без достатньої маси Марса необхідного резонансу не виникає.
Паралельно вчені зафіксували зміни у циклі коливань нахилу земної осі. У разі збільшення маси Марса період цього циклу зміщується з 41 тисячі років до інтервалу 45-55 тисяч років. Цей параметр безпосередньо впливає на динаміку утворення та танення льодовикових щитів.
Дослідження підтвердило існування стабільного 405-тисячного циклу, що формується взаємодією Венери та Юпітера. Цей ритм зберігається незалежно від показників Марса і є базовим тлом інших кліматичних коливань.