Хоча його вуста й закриті, цей артефакт промовляє багато про середньовічне минуле. Багато давніх дерев’яних конструкцій не дожили до нашого часу, адже дерево швидко розкладається. Водночас вода може стати справжньою капсулою часу — в ідеально анаеробних умовах боліт чи підводного середовища деревина здатна зберігатися століттями. І нещодавно археологи з Університету Миколая Коперника (UMK) натрапили на вражаючий приклад такого збереження — 1000-річне дерев’яне обличчя під час підводної дослідницької експедиції.
У 2024 році науковці Центру підводної археології UMK та Музею перших П’ястів у Ледниці виявили це обличчя, занурене в озері Ледницькому в Польщі. Команда нещодавно представила свої результати на пресконференції.
Обличчя було вирізьблене на дерев’яному конструкційному елементі, який називається гаком. За даними пресрелізу UMK, різьблення мало висоту 12 сантиметрів і ширину 9 сантиметрів, а також містило детальне зображення очей, носа, рота та овальної форми голови. На деревині також був вирізаний номер 353.
Експерти вважають, що дерево, з якого вирізали цю фігуру (і сам брус), було зрубано приблизно у 967 році. Це означає, що різьблення існує вже понад тисячу років — приблизно з того часу, коли засновник Польської держави Мєшко І прийняв хрещення, а країна увійшла в період християнізації.
Це не перше подібне обличчя, знайдене археологами. Схожі зображення виявляли у слов’янських містах Волін, Великий Новгород та Стара Ладога. За словами фахівців, подібності між цими знахідками свідчать, що брус із Ледниці відображає місцеву художню та духовну традицію, а не скандинавський чи руський вплив. Інакше кажучи, ця знахідка — лише один фрагмент у великій картині середньовічного слов’янського життя.
«Це відкриття не лише викликає захоплення майстерністю різьбярів, що жили понад тисячу років тому, але й відкриває цікаву дискусію про духовний світ ранньосередньовічних слов’ян», — сказав у пресрелізі Анджей Пидин, директор Центру підводної археології UMK.
Фахівці припускають, що брус, на якому було вирізьблене обличчя, був частиною оборонних укріплень поселення — і його призначення могло виходити далеко за межі звичайної архітектури. Стиль дереворізьблення свідчить про сакральне значення фігури, яка, ймовірно, зображала божество, духа-охоронця або героя, що мав оберігати мешканців території.
Інші знахідки також вказують на участь у духовних практиках середньовічних слов’ян. Дослідники виявили щелепи та кістки коней біля валів, які, ймовірно, походять від ритуальних жертвопринесень або охоронних обрядів, зазначив Матеуш Попек з UMK. Подібні кістки команда знайшла й під житловими будівлями.
«Це дерев’яне обличчя — безцінний артефакт і рідкісний приклад предмета, що поєднує практичну та символічну функції», — йдеться в повідомленні Музею перших П’ястів у Ледниці. «Знахідка з озера Ледницького не лише вражає, але й відкриває нові питання про життя, культуру та духовність мешканців цих земель понад тисячу років тому».