Американська компанія Paradromics з Остіна (Техас) отримала від регулятора США схвалення на перші клінічні випробування повністю імплантованого інтерфейсу мозок–комп’ютер Connexus, призначеного для відновлення мови у пацієнтів із тяжким паралічем. Це перший у світі пристрій такого класу, який отримав дозвіл на випробування на людях. Пристрій повністю бездротовий і може стати революцією в допомозі пацієнтам із втратою мовлення.
У червні цього року компанія Paradromics вперше випробувала свій мозковий імплантат у мозку живої людини. Однак тоді його імплантували в ділянку мозку, призначену для ампутації. Завданням було перевірити сумісність матеріалів та характеристик датчика з живою тканиною. Експеримент визна́ли успішним, що дало змогу подати заявку на початок клінічних випробувань.
Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) дозволило компанії встановити датчики Connexus двом пацієнтам — по одному кожному. У разі успіху експеримент розширять до десяти учасників, двом із яких імплантують одразу два датчики для збільшення обсягу даних та точності відстеження мозкової активності.
Кожен датчик є «монеткою» розміром 7,5×1,5 мм із більш ніж 400 електродами з платини та іридію. Товщина кожного електрода становить 40 мкм — це значно більше за розміри нейрона. Саме у цьому криється перевага Connexus: кожен електрод здатен вловлювати активність приблизно одного нейрона у моторній корі головного мозку.
Датчик Connexus не вміє «читати думки». Він фіксує активність нейронів, коли людина подумки намагається вимовити слова, намагаючись напружити м’язи гортані, язика та губ. У паралізованих пацієнтів реальної м’язової активності немає — вони не можуть говорити. Але сформована уявним зусиллям команда не зникає: датчик зчитує мозкову активність і за допомогою індивідуально налаштованої великої мовної моделі перетворює її на мовлення. Якщо для навчання використати архівні аудіозаписи пацієнта, синтезована мова може повністю наслідувати його власну манеру мовлення.
Електроди датчика занурюються на невелику глибину кори головного мозку. Контролер для обробки сигналів вбудований у сам пристрій. Оброблена інформація імплантованим під шкіру дротом надходить у ділянку грудної клітки, де розміщено оптичний передавач, що відправляє сигнал на зовнішній приймач. Приймач, який слугує також бездротовою зарядною станцією, під’єднується до комп’ютера з програмою-дешифратором і синтезатором мовлення.
Під час експерименту також перевірятимуть можливість розшифровувати уявні рухи рук пацієнтів, щоб керувати курсором комп’ютера чи іншими електронними пристроями. У будь-якому разі перші клінічні випробування на людях наблизять момент, коли пацієнти, які втратили мовлення після інсульту або травм, зможуть повернутися до повноцінного спілкування.