Нове дослідження показало: чим менше дощу, тим більше зустрічей з ведмедями, койотами й пумами.
Коли річна кількість опадів у Каліфорнії зменшується на один дюйм, кількість конфліктів між людьми та дикими тваринами зростає приблизно на 2–3%. Це з’ясували вчені, проаналізувавши семирічну базу даних Каліфорнійського департаменту рибних ресурсів і дикої природи (CDFW).
І хоча дослідження охоплює лише один штат, фахівці вважають, що висновки можна застосувати і до інших регіонів світу, які переживають посухи.
Коли тварини йдуть до людей
Під час тривалих посух у природі бракує води й їжі — тож тварини починають шукати ресурси поблизу людських поселень. Їх приваблюють зрошувачі, смітники, корм для хатніх тварин, фруктові дерева або декоративні ставки.
За словами керівника дослідження Кендала Калгуна, еколога з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Девісі, така поведінка — не «атака» на людей, а реакція на втрату природних ресурсів.
«Коли тварини з’являються в наших дворах, це не тому, що вони хочуть відібрати ресурси у людей. Це ми забрали їх у природи», — пояснює Калгун.
Цифри, які говорять самі за себе
Науковці підрахували:
- конфлікти з гірськими левами зростають на 2,1% за кожен дюйм браку опадів;
- з койотами — на 2,2%;
- з чорними ведмедями — на 2,6%;
- з рисями — на 3%.
І хоча здається, що відсотки невеликі, під час тривалих посушливих періодів це перетворюється на сотні додаткових випадків.
Що вважати конфліктом?
Дослідження не враховує напади на людей — вони надзвичайно рідкісні. Йдеться про повсякденні ситуації:
погризені плодові дерева, зруйновані курники, перевернуті смітники, пошкоджене майно.
«Те, що одна людина сприймає як шкоду, інша може назвати природною взаємодією. Наприклад, птахи можуть і допомагати, і шкодити врожаю — усе залежить від контексту», — зазначає Калгун.
Посуха, стрес і сприйняття
Дослідники не виключають, що зростання кількості повідомлень частково пояснюється людським сприйняттям: під час економічного та кліматичного стресу люди частіше бачать у тваринах «загрозу».
Та навіть якщо це так, результат для екологів однаковий — більше дзвінків, більше пасток, більше переселень тварин і тиск на служби, які вже перевантажені.
Як запобігти конфліктам
Вчені пропонують практичні рішення. У посушливі роки допомагають «екологічні оази» — місця, де тварини можуть знайти їжу та воду, не наближаючись до людських осель.
Серед ефективних заходів:
- відновлення заплав і природних водойм,
- висадка посухостійких місцевих рослин,
- збереження зелених коридорів,
- створення водопоїв для тварин подалі від житла.
На приватних ділянках теж можна допомогти:
закривати смітники, зміцнювати курники, прибирати джерела приваблення, встановлювати електроогорожі там, де це необхідно.
«Тепер, коли ми знаємо, як посуха погіршує ситуацію, чому б не зробити навпаки — покращити її?» — каже Калгун.
Межа між природою і містом стирається
Дослідники наголошують: мега-пожежі, посухи та інші наслідки зміни клімату змінюють поведінку тварин. Вони шукають воду та їжу на нових територіях — і дедалі частіше ці місця збігаються з людськими поселеннями.
«Якщо ми здатні зробити гірше, ми здатні зробити й краще», — підсумовує Калгун. — «Усе залежить від того, наскільки люди готові піклуватися про своє довкілля».
Дослідження опубліковане у журналі Science Advances. . Його головний висновок простий: чим менше дощу — тим ближче дикі тварини до нас. Тепер головне питання — як навчитися співіснувати.