Протягом тривалого часу цукровий діабет 2 типу вважався проблемою лише дорослих. Діти майже не потрапляли до цієї категорії. Але ситуація змінилася — і дуже швидко. Сьогодні серед молоді, якій діагностують діабет, від кожного четвертого до майже половини мають саме 2 тип, а не 1. У середині 1990-х цей показник становив лише одну-дві дитини зі ста.
Середній вік постановки діагнозу зараз становить близько 13 років. Це збігається зі зростанням рівня дитячого ожиріння. Проте справа не лише у вазі, генах чи харчуванні. Нове дослідження вказує ще на один важливий чинник, що впливає на ризик розвитку діабету: місце, де живе дитина.
Фактори ризику діабету у дітей
Дослідники з Медичного коледжу імені Чарльза Е. Шмідта при Атлантичному університеті Флориди вивчили вікову групу, яку більшість попередніх досліджень майже не розглядали — дітей віком до п’яти років. Команда проаналізувала національні дані про здоров’я за 2016–2020 роки, що охоплювали понад 174 000 дітей, зокрема близько 50 000 віком до шести років.
Науковці досліджували не лише харчування й фізичну активність. Вони врахували все — від безпеки району до частоти потреби сімей у допомозі з купівлею їжі. Мета полягала в тому, щоб з’ясувати, як раннє середовище життя може непомітно впливати на ризик розвитку діабету 2 типу.
Результати показали, що хоч кількість випадків діабету серед дітей до п’яти років залишається низькою, з’являються тенденції, які не можна ігнорувати.
Місце проживання дітей і ризик діабету
Деякі результати були досить неочікуваними. Наприклад, проживання поблизу бібліотеки асоціювалося з вищими показниками діабету 2 типу серед дітей як у 2016, так і у 2020 роках. Імовірно, це пов’язано з тим, що бібліотеки часто розташовані в міських районах, де менше парків і зелених зон.
«Дослідження показують, що середовище району — наявність тротуарів, парків чи зелених просторів — може прямо впливати на можливість дитини займатися фізичною активністю, а отже, і на ризик розвитку хронічних захворювань, таких як діабет 2 типу», — пояснила докторка Леа Сакка, старша авторка дослідження.
Інші тенденції показали, що між 2016 і 2020 роками зросла кількість повідомлень від батьків про сміття, вандалізм та загальні ознаки занепаду в районах проживання. Ці проблеми були помітні не лише там, де живуть старші діти, а й у районах із малюками та дошкільнятами.
Певні зв’язки простежувалися в окремі роки. У 2016 році фактором, пов’язаним із ризиком діабету, стала сильна взаємопідтримка між сусідами. У 2019-му головним чинником була «зручність для ходьби» — тобто наскільки легко можна пересуватися районом пішки.
Роль програм продовольчої допомоги
Науковці також дослідили, як програми продовольчої допомоги можуть впливати на ризик діабету. У 2017 році доступ до безкоштовних або знижкових харчових програм виявився пов’язаним із характеристиками району проживання. У 2019–2020 роках дедалі більше сімей почали користуватися такими програмами, як SNAP (талони на харчування), шкільне харчування та грошова допомога.
«Ці результати можуть свідчити про покращений доступ до їжі, однак попередні дослідження показують, що отримання продовольчої допомоги не завжди означає краще харчування», — зазначила докторка Сакка.
«Наприклад, діти в сім’ях, що стикаються з нестачею їжі, частіше мають гірший контроль рівня цукру в крові та вищу частоту госпіталізацій. Деякі дослідження навіть припускають, що учасники програм на кшталт SNAP можуть харчуватися гірше, ніж неучасники з подібним рівнем доходу».
Програми допомоги, безумовно, корисні, але результати ставлять питання про те, яку саме їжу споживають діти. Багато доступних продуктів мають високий вміст цукру, жирів і «порожніх калорій», що підвищує ризик розвитку діабету.
Ожиріння — головний чинник
Надмірна вага в дитячому віці залишається найсуттєвішим фактором ризику. Діти з ожирінням мають у чотири рази більшу ймовірність розвитку діабету 2 типу до 25 років порівняно з тими, хто має нормальну вагу.
Одне з головних завдань профілактики — скорочення споживання солодких напоїв. Майже 70% дітей віком від двох до п’яти років щодня п’ють напої з доданим цукром. Правила, як-от заборона автоматів із газованими напоями в школах, допомогли, але загальний рівень споживання залишається високим.
«Зростання кількості випадків діабету 2 типу у дітей є серйозною проблемою громадського здоров’я», — наголосила докторка Сакка. — «Її вирішення потребує комплексного підходу».
«Це включає покращення доступу до здорової їжі, створення безпечніших і сприятливіших районів для життя та інвестування в політики, що підтримують здоров’я з самого початку життя».
Деякі шкільні програми вже довели, що змінити харчові звички дітей і збільшити їхню фізичну активність можливо — якщо забезпечити потрібні ресурси та підтримку. Але щоб ці зміни були довготривалими, починати їх потрібно якомога раніше — і не обмежувати лише школою. Повне дослідження було опубліковано в журналі Pediatric Research.