Протягом тривалого часу кам’яний вік описували вузькими мазками. Чоловіки полювали кам’яними знаряддями, жінки готували, а діти спостерігали. Ця ідея вплинула на дослідження, музейні експозиції і навіть на спосіб ідентифікації скелетів. Але ґрунт у Латвії розповідає зовсім іншу історію.
У Звейнієках, одному з найбільших у Європі цвинтарів кам’яної доби , археологи виявили, що знаряддя праці, поховані разом із померлими, належали не лише чоловікам. Їх також мали жінки та діти.
Нещодавні археологічні дослідження змінюють наше уявлення про соціальну структуру спільнот кам’яної доби. У похованнях, виявлених на кількох давніх стоянках, науковці знайшли знаряддя праці не лише поруч із чоловіками, а й із жінками та дітьми. Раніше вважалося, що саме чоловіки відігравали провідну роль у виготовленні та використанні інструментів, однак нові знахідки свідчать про значно ширший розподіл обов’язків у цих спільнотах.
Серед артефактів, знайдених у жіночих і дитячих могилах, були кам’яні ножі, скребки та інші інструменти, які могли використовуватися для обробки шкур, виготовлення одягу або роботи з кісткою й деревиною. Це дає підстави припустити, що участь у ремісничій діяльності та господарських процесах була спільною справою всієї громади, а не лише чоловіків.
Дослідники підкреслюють, що такі знахідки змушують переглянути традиційне уявлення про гендерні ролі у доісторичних суспільствах. Жінки й діти, ймовірно, були повноцінними учасниками виробничих процесів, а їхня праця цінувалася настільки, що знаряддя клали поруч із ними навіть після смерті. Це відкриває нову перспективу на соціальну організацію та культурні уявлення кам’яної доби, де роль кожного члена громади могла бути важливою й незамінною. Дослідження опубліковано в журналі PLOS One.