Нове дослідження проливає світло на один із важливих механізмів зміни клімату після останнього льодовикового періоду. Вчені дійшли висновку, що танення вічної мерзлоти стало значним джерелом вуглекислого газу, який потрапив в атмосферу і сприяв глобальному потеплінню. Це відкриття допомагає пояснити, чому концентрація парникових газів у повітрі різко зросла близько 12–15 тисяч років тому.
Згідно з результатами аналізу, коли величезні масиви льоду почали відступати, заморожені ґрунти, що тисячоліттями зберігали органічні рештки, поступово розморожувалися. Біологічні процеси відновлювалися, і органічний матеріал почав розкладатися, вивільняючи великі обсяги CO₂. Вчені змогли простежити цей процес завдяки ізотопному аналізу атмосферних зразків та геологічним даним.
Особливість цього дослідження полягає в тому, що воно демонструє роль вічної мерзлоти як глобального кліматичного фактора, а не лише регіонального. Тоді, після льодовикової доби, вивільнений вуглекислий газ сприяв підвищенню середньої температури та переходу планети до сучасного міжльодовикового періоду.
Науковці наголошують, що отримані результати мають важливе значення й для сьогодення. Адже нинішнє прискорене танення пермафросту через антропогенне потепління може запустити подібні процеси, що створює ризик додаткових викидів парникових газів у глобальному масштабі. Це ще раз підкреслює необхідність контролю викидів і глибшого розуміння кліматичних зворотних зв’язків.