Серед холодних і непривітних вод Південного океану вже понад два десятиліття вчені спостерігають загадкову бірюзову пляму, яку добре видно на супутникових знімках. Довгий час її поява залишалася таємницею, адже умови в цих широтах вважалися занадто суворими для мікроорганізмів, здатних створювати подібний ефект. Нове дослідження океанографів нарешті пролило світло на природу цього явища і поставило під сумнів усталені уявлення про вуглецевий цикл у найпівденніших морях планети.
Традиційно відблиски океану в цьому регіоні пов’язували з так званим великим кальцитовим поясом, де живуть мільярди кокколітофорів — мікроскопічних водоростей, що формують вапнякові луски. Вони відіграють ключову роль у глобальному кругообігу вуглецю, щорічно поглинаючи десятки мільйонів тонн елемента. Висока відбивна здатність їхніх лусок дозволяє легко фіксувати ці скупчення із космосу. Однак бірюзова пляма знаходилася ще південніше, де кокколітофори нібито не можуть виживати.
Щоб знайти відповідь, команда океанографа Барні Балча вирушила у морську експедицію на дослідницькому судні Roger Revelle. Використовуючи вимірювання на різних глибинах, вчені досліджували колір води, швидкість фотосинтезу, концентрацію вуглецю та силікату. З’ясувалося, що у водах, де очікували знайти лише діатомові водорості, насправді траплялися і кокколітофори. Це стало першим прямим підтвердженням їхньої присутності так далеко на південь.
Втім, саме кокколітофори не пояснюють яскравості бірюзової плями. Справжніми «винуватцями» виявилися діатомеї, які будують свої оболонки з кремнезему. Їхні склоподібні структури настільки густо наповнюють воду, що розсіюють світло подібно до кальцитових лусок кокколітофорів. У результаті супутники помилково реєстрували цю зону як багату на вапнякові відкладення.
Науковці наголошують, що відкриття змінює підхід до аналізу супутникових даних про океан і вимагає перегляду моделей, які використовуються для оцінки глобального вуглецевого балансу. Бірюзова пляма стала прикладом того, наскільки складною є взаємодія мікроскопічних організмів у холодних водах Антарктики та як ці процеси можуть впливати на клімат усієї планети. Дослідження опубліковане у журналі Global Biogeochemical Cycles.