Нові дані про танення льодовиків у Північній Америці та Європі вказують на стрімке прискорення цього процесу впродовж останніх років. Дослідження, опубліковане 25 червня в журналі Geophysical Research Letters, виявило рекордну втрату льоду в льодовиках Вашингтону, Монтани, Британської Колумбії, Альберти та Швейцарських Альп у період з 2021 по 2024 рік. Виявилося, що за ці чотири роки зникло вдвічі більше льоду, ніж за попереднє десятиліття. У деяких випадках маса льодовиків скоротилася на 13%, що стало безпрецедентним показником у сучасній історії моніторингу.
Щорічно льодовики США та Канади втрачали в середньому 24,5 мільярда тонн льоду, тоді як у Швейцарських Альпах цей показник становив 1,7 мільярда тонн. Такі масштаби втрати призвели не лише до значного внеску в підвищення рівня світового океану, а й поставили під загрозу водопостачання, стабільність гірських екосистем і збільшили ризики геологічних катастроф. Як зазначив співавтор дослідження Матіас Хус із Швейцарської вищої технічної школи в Цюриху, наукова спільнота очікувала зростання темпів танення, але побачити підтвердження цих прогнозів у реальних цифрах виявилося вражаюче і тривожно водночас.
Однією з головних причин рекордного танення вчені називають аномальні погодні умови: слабке снігонакопичення взимку, ранні хвилі спеки, тривалі періоди високих температур і посухи. Особливо критичними були літо 2021 року, коли потужна хвиля тепла охопила США і Канаду, та 2023 рік, коли спека спричинила ранній початок сезону лісових пожеж. Сажа від цих пожеж осідала на поверхні льодовиків, роблячи їх темнішими. А темніша поверхня поглинає більше сонячного випромінювання, що, в свою чергу, пришвидшує танення.
Порочне коло посилюється ще більше через втрату так званих фірнових зон — перехідного шару між снігом і льодом, що зазвичай виконує функцію природного буфера, утримуючи талі води. Ці зони відбивають більше сонячного світла і запобігають швидкому стоку води, але останніми роками вони суттєво скоротилися або взагалі зникли з деяких ділянок. Відсутність у сучасних комп’ютерних моделях врахування таких зон, а також впливу забруднень і екстремальної погоди, є серйозним викликом для прогнозування майбутнього льодовиків.
У дослідженні було проаналізовано дані з супутників, аерофотозйомки та кліматичні архіви, які потім були введені в комп’ютерну модель. Вона охопила два льодовики у США — South Cascade у штаті Вашингтон та Sperry у Монтані, три канадські льодовики — Place, Peyto і Helm, а також п’ять льодовиків у Швейцарії. Результати засвідчили, що 2021–2024 роки стали найгіршими з точки зору втрати льоду з часу початку системного моніторингу в 1960-х роках.
Дослідники підкреслюють, що ці крайнощі не є унікальними для окремого регіону — вони проявляються глобально. Поки різниця у термінах може відрізнятися, загальний тренд очевидний: льодовики по всьому світу стрімко тануть, і це явище більше не можна ігнорувати. Окрім очевидного внеску у підвищення рівня океану, це несе загрозу і для мільйонів людей, які залежать від гірських джерел води, особливо в літній період.
Це дослідження — ще один гучний сигнал про наслідки змін клімату, який вимагає негайних дій не лише в науці, а й у сфері екологічної політики, планування інфраструктури та збереження природних ресурсів. Льодовики — це не просто ландшафти минулого. Це маркери теперішнього і барометри майбутнього.