Знахідка на індонезійському острові Сулавесі може радикально змінити уявлення про перші подорожі людини морем. Археологи з Індонезії та Австралії виявили кам’яні знаряддя, вік яких, за попередніми оцінками, сягає від 1,04 до 1,48 мільйона років. Це робить їх найдавнішими свідченнями людської присутності в регіоні Валласея — архіпелазі островів між Азією та Австралією, які ніколи не були з’єднані з материком.
Вчені й раніше знаходили сліди ранніх гомінідів на острові Флорес — саме там у 2003 році були відкриті рештки загадкового виду Homo floresiensis, відомого як «хобіт». Проте нові знахідки на Сулавесі вказують на ще одного, невідомого досі мешканця цих територій, який, можливо, з’явився тут ще раніше, ніж флоресійці. Особистість цього древнього майстра кам’яних інструментів залишається загадкою.
Одним із керівників розкопок був археолог Адам Брамм, який уже багато років досліджує ранніх гомінідів Південно-Східної Азії. Він припускає, що давні люди потрапили на Сулавесі не свідомо, а випадково — можливо, дрейфуючи на природних матах з рослинності. Такі випадки «плавання на уламках» не є винятком у природі — подібним чином, за словами вчених, могли колонізувати острови гризуни та мавпи з азійського континенту.
Поки що на Сулавесі не знайдено жодних кісткових решток гомінідів, але кам’яні інструменти є переконливим свідченням їхнього існування. Якщо вік артефактів підтвердиться, то це відкриття не лише зсуне дату першої людської присутності в регіоні, а й покаже, що морські переправи були під силу навіть тим гомінідам, які, найімовірніше, не володіли розвиненою здатністю до планування чи створення човнів.
Цей прорив важливий ще й тому, що додає новий вимір до розуміння еволюції людини в ізольованих екосистемах. Археологиня Деббі Арг’ю, яка не брала участі в дослідженні, назвала ці результати «надзвичайно важливими» для науки, адже вже є докази присутності гомінідів на трьох островах — Флорес, Лусон і тепер Сулавесі — які ніколи не були частиною материка.
Науковці вже давно підозрювали, що Сулавесі міг бути своєрідним «трампліном» для міграції ранніх людей з Азії на Флорес. Один із перших прихильників цієї ідеї — покійний археолог Майк Морвуд, співавідкривач «хобіта», який ще у 2010 році припускав, що сліди людської діяльності на Сулавесі можуть сягати двох мільйонів років.
Нинішнє відкриття стало важливим кроком у підтвердженні цієї гіпотези. Команда Брамма та Будіанто Хакіма з Індонезійського агентства досліджень та інновацій (BRIN) вже планує нові розкопки, зокрема на більш молодих ділянках острова, щоб дослідити, що сталося з цими ранніми гомінідами після прибуття Homo sapiens щонайменше 65 тисяч років тому.
Дослідження було опубліковане в журналі Nature і вже викликало широкий інтерес серед археологів та еволюційних біологів усього світу. І хоча самих «сусідів хобітів» на Сулавесі ще не знайдено, їхні інструменти відкривають нову главу в історії людської еволюції в Південно-Східній Азії.