Сінкіти виявляють інвертовані підповерхневі структури та можуть впливати на стратегії зберігання вуглецю. Їхнє формування залишається предметом активних досліджень.
Вчені виявили сотні масивних піщаних утворень, прихованих під Північним морем, які, здається, кидають виклик фундаментальним геологічним уявленням і можуть мати важливе значення для енергетичної розвідки та стратегій зберігання вуглецю.
Поєднавши високороздільні 3D-сейсмічні зображення (які використовують звукові хвилі) з даними свердловин та зразками гірських порід, зібраними з сотень бурових майданчиків, дослідницька група з Манчестерського університету, у співпраці з промисловими партнерами, виявила величезні піщані кургани, деякі з яких простягаються на кілька кілометрів у ширину. Ці структури, імовірно, заглибилися в земну кору, відштовхуючи старіші, м’якші та менш щільні шари під собою.
Цей процес призвів до явища, відомого як стратиграфічна інверсія, коли типова послідовність геологічного нашарування перевертається, і молодші піщані відкладення опиняються під старішим матеріалом — закономірність, яку рідко спостерігають у такому масштабі.
Хоча подібне явище вже фіксували у значно менших масштабах, нещодавно виявлені утворення, які дослідники назвали сінкітами, є найбільшими з відомих прикладів цього типу геологічного розвороту.
Виявлено новий підземний процес
Відкриття, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, відкриває нові питання про динаміку надр і може вплинути на майбутні підходи до зберігання вуглецю.
Професор Мадс Хуузе, провідний автор дослідження з Манчестерського університету, пояснив:
«Це відкриття розкриває геологічний процес такого масштабу, якого ми раніше не спостерігали. Ми виявили структури, де щільний пісок занурився в легші осади, що спливли над ним, фактично перевернувши звичні шари, які ми очікували побачити, і створивши величезні кургани під морським дном».
Наслідки для зберігання вуглецю
Дослідники вважають, що ці сінкіти сформувалися кілька мільйонів років тому — між пізнім міоценом і пліоценом — коли сейсмічна активність або різке зростання підземного тиску, ймовірно, спричинили розрідження піску та його опускання через тріщини в морському дні. Пісок, рухаючись униз, витісняв більш пористі, але структурно жорсткіші шари, які складалися з тушкових плотів (скупчень мікроскопічних морських скам’янілостей, що утримуються тріщинами усадки), спричиняючи їхнє підняття. Ці шари дослідники назвали флоатитами.
Вплив на майбутні технології
Це відкриття може допомогти вченим краще передбачати, де можуть бути заблоковані поклади нафти і газу, а також де безпечно зберігати CO₂ під землею.
Професор Хуузе зазначив:
«Наше дослідження демонструє, як рідини та осади можуть поводитися в земній корі несподіваним чином. Розуміння формування сінкітів може істотно змінити підходи до оцінки підземних резервуарів, герметичності та міграції рідин — критичних аспектів для вуглецевого захоплення та зберігання».
Зараз команда активно документує інші приклади цього процесу та досліджує його вплив на геологічну оцінку резервуарів і герметизуючих інтервалів.
Підсумок
Професор Хуузе підсумовує:
«Як і у випадку з багатьма науковими проривами, є скептики, але також є ті, хто активно підтримує нову модель. Час і подальші дослідження покажуть, наскільки широко її можна буде застосовувати».