У липні 2025 року астрономи зафіксували одну з найвражаючих подій у недавній історії спостережень за Сонцем — колосальне виверження плазми, яке утворило так званий «вогняний каньйон» довжиною понад 400 000 кілометрів, що в 30 разів перевищує діаметр Землі. Подія була зафіксована космічними обсерваторіями NASA, зокрема обсерваторією Solar Dynamics Observatory (SDO), що спостерігає за активністю нашої зірки у високій роздільній здатності.
Що сталося?
Все почалося з потужної корональної масової викиду (CME) — явища, коли з верхніх шарів сонячної атмосфери викидається величезна кількість плазми, магнітного поля та енергії. У результаті цього викиду на поверхні Сонця сформувався глибокий і довгий канал, що світиться, — «каньйон вогню», який зберігався протягом кількох годин, перш ніж поступово розчинитися в сонячній короні.
Каньйон утворився вздовж лінії, де стався розрив магнітного поля Сонця. Ці розриви — магнітні нестабільності — часто супроводжуються величезними спалахами та CME, здатними впливати на простір далеко за межами Сонячної системи.
Чому це важливо?
Формування таких вогняних каньйонів дозволяє вченим краще зрозуміти механізми сонячної активності, передбачати магнітні бурі на Землі та захищати супутники, а також інші критичні інфраструктури від потенційних наслідків космічної погоди.
Корональні викиди, пов’язані з такими явищами, можуть викликати збої у зв’язку, GPS-навігації, авіаційних системах, а також збільшити ризик радіаційного опромінення для астронавтів на орбіті.
За словами вчених з NASA, подібні події трапляються переважно під час піків сонячного циклу, коли активність нашої зірки досягає максимуму. Поточний 25-й сонячний цикл швидко наближається до свого піку, який прогнозується на 2025 рік.
Як виглядала подія?
На опублікованому NASA відео видно, як спершу спалах утворює яскраву арку, після чого арка “розривається” і починається викид плазми. Утворений канал сяючого газу нагадує справжній вогняний каньйон, який тягнеться вздовж сонячної поверхні. Його довжина оцінюється приблизно у 250 000 миль або 400 000 км.
Це один із найбільших каньйонів такого типу, зафіксованих у сучасну епоху цифрового спостереження за Сонцем.
Які наслідки для Землі?
Хоча цей конкретний CME був спрямований не прямо на Землю, залишки магнітного викиду торкнулися нашої магнітосфери, викликавши помірну геомагнітну бурю та яскраві полярні сяйва в арктичних регіонах. На щастя, жодних серйозних збоїв у роботі комунікаційних систем не зафіксовано.
Що далі?
Науковці уважно стежать за подальшими подіями на Сонці, оскільки подібні виверження можуть повторюватися. Такі спостереження допомагають вдосконалити моделі прогнозування космічної погоди та підготуватися до потенційно небезпечних подій у майбутньому.
«Ми спостерігаємо один із найвеличніших проявів енергії Сонця, і кожне таке виверження дає нам змогу краще зрозуміти, як працює наша зірка», — зазначає доктор Джессіка Хьюстон, астрофізик NASA.
Ця подія — ще одне нагадування про те, наскільки динамічною та живою є поверхня Сонця, навіть якщо на перший погляд вона здається спокійною світлою кулею в небі.