Коли ракета злітає в небо, вона перетинає повітряний простір і йде в суборбітальний чи орбітальний простір — на відміну від літака, що рухається в межах атмосфери. Але якщо авіаперевізники платять за кожен проліт і посадку, то космічні компанії досі літають буквально на халяву.
Це не помилка, а результат історичної логіки. З моменту запуску першого супутника 1957 року космос сприймався як глобальне надбання. 1967 року країни підписали так званий Космічний договір, закріпивши, що жодна нація не може «приватизувати» навколоземний простір. Договір не забороняє приватну активність, але оподатковувати її країни не поспішали — космос вважався дорогою, нестабільною та науковою справою, а не комерційною.
Ситуація змінилася: наразі це ринок. Компанії на зразок SpaceX, Blue Origin, Rocket Lab, Virgin Galactic щороку запускають сотні тонн вантажів. Це не про науку, це про гроші. Але фінансова система все ще відноситься до них як до винятку. На космічні стартапи досі поширюються податкові пільги, субсидії, звільнення з мит. Навіть ті, хто регулярно користується орбітою, не платять за її утримання — бо поки що її ніхто «офіційно» не містить.
Ініціатива із Сенату — податок за кілограм на орбіті
Ідея обкласти податком запуск ракет вперше всерйоз пролунала навесні 2024 року. Автором став американський сенатор від Техасу Тед Круз, добре відомий своєю підтримкою аерокосмічної галузі, зокрема компанії SpaceX, штаб-квартира якої теж знаходиться в Техасі. Іронічно, але саме він запропонував: час платити за вхід у космос.
Суть ініціативи проста: якщо ти заробляєш на виході до космосу — будь ласка, відрахуй державі невелику суму. І платити пропонується не за кожен запуск, а за кожен фунт корисного навантаження — супутники, капсули, наукове обладнання, що завгодно.
Перші цифри виглядають скромно:
- у 2026 році ставка становитиме $0,25 за фунт (приблизно 550 рублів за кілограм);
- до 2033 року вона зросте до $1,5 за фунт.
Тобто умовний запуск із 10 тоннами вантажу у 2026 році обійдеться близько $5 500 податку. Для порівняння: сам запуск ракети Falcon 9 зараз коштує від $67 млн, тож новий збір до бюджету — як копійка з рубля.
Крім того, вводяться верхні та нижні межі:
- мінімальний податок за запуск – $5 000,
- максимальний — $30 000 (2026-го),
- а до 2033 року стеля підніметься до $200 000.
Цікаво, що це стосується не лише стартів, а й повернення вантажів на Землю, наприклад, капсул з обладнанням, біоматеріалами або комерційними даними. Таким чином, модель оподаткування охоплюватиме всю логістику між орбітою та планетою.
За задумом Круза, всі зібрані кошти не підуть у спільний котел, а будуть направлені до спеціального фонду підтримки FAA — підрозділу Федерального управління цивільної авіації, який відповідає за ліцензування запусків та безпеку у повітряному просторі. Це те саме відомство, яке щоразу перекриває ділянки неба, коли ракета піднімається чи повертається. Чим більше запусків – тим більше роботи. І сьогодні FAA, за словами самої SpaceX, вже не справляється: ліцензії видаються із затримками, місії відкладаються, а бюрократія гальмує ринок.
Тому податок — це не так покарання, як оплата за інфраструктуру, яку використовує приватна космонавтика. Саме так про це говорить Круз: «Авіація платить за небо. Чому космонавтика – ні?».
Скільки заплатить SpaceX
Компанія Ілона Маска давно перестала бути просто технологічним новатором – сьогодні вона відіграє роль флагмана усієї комерційної космонавтики. Лише минулого року SpaceX провела майже дев’яносто запусків, значна частина яких — місії Starlink, які виводять на орбіту невеликі супутники для глобального інтернету. Кожен такий запуск збільшує близько 17 тонн корисного навантаження. При дії запропонованого податку – навіть за стартовою ставкою – рахунок йде на десятки тисяч доларів.
Якщо перерахувати: 17 тонн це приблизно 37 500 фунтів. Помножуючи на $0,25 (ставка на 2026 рік), виходить близько $9400 за один запуск. Для компанії, яка має вартість однієї місії оцінюється в десятки мільйонів доларів, це незначні витрати. Але якщо помножити цю суму хоча б на 80-90 запусків на рік, то сума вже вимірюється сотнями тисяч. До 2033 року, коли ставка підніметься до $1,50, збір із одного аналогічного запуску складе вже близько $56 000.
Однак, навіть у цьому випадку цифри залишаються символічними. По суті, податок не стане економічним тягарем, а сприйматиметься скоріше як ліцензія на участь у загальному повітряно-космічному трафіку. Найбільші гравці, такі як SpaceX, зможуть адаптуватися швидко – особливо з урахуванням того, що важкі ракети на кшталт Starship піднімуть значно більше вантажу, але не вийдуть за межі максимального порога податку $200 000. Це робить надважкі носії ще вигіднішими.
Малі та середні стартапи, навпаки, виявляться в положенні, де кожен кілограм на рахунку. Їх мінімальний поріг податку може стати чутливою статтею витрат. Це означає, що законопроект не просто створює фонд фінансування FAA, а й запроваджує нову модель конкуренції — де масштаби, ефективність та багаторазовість набувають ще більшого значення.