Аналіз геномів стародавніх та сучасних їздових собак допоміг виявити дві хвилі міграції людей до Гренландії. Собаки прибули на острів раніше, ніж вважалося, і протягом століть залишалися в генетичній ізоляції, точно відбиваючи історію інуїтів. Тисячоліттями історія людини і їздових собак в Арктиці була нерозривно пов’язана. вихованців і часто поєднуються з іншими породами.
Однією з небагатьох порід, яка досі тягне нарти, залишається канадський ескімоський собака, або кіммік. На відміну від родичів, кімміти (множина від «кіммік») жили в набагато більшій генетичній ізоляції. Але сьогодні їхня унікальність під загрозою. Зміна клімату, що скорочує площу морського льоду, урбанізація, конкуренція з боку снігоходів та загальні зміни у способі життя арктичних народів призвели до різкого падіння чисельності цих тварин. З 2002 року популяція кіммітів зменшилася майже вдвічі: приблизно з 25 тисяч до 13 тисяч особин 2020-го.
Ця драматична ситуація, а також довга спільна історія з людиною спонукали вчених глибше вивчити походження та генетичну різноманітність породи. Дослідження могло пролити світло на долю не лише самих собак, а й людей, які жили поруч із ними. Вивчивши гени собак, можна реконструювати міграції та контакти стародавніх народів там, де археологічні дані мізерні або відсутні.
Для цього вчені секвенували геноми 92 собак, які жили в останні 800 років. Результати опубліковані в журналі Science. Отримані дані порівняли з геномами майже 2000 древніх та сучасних собак та вовків. Усі зразки кіммітів розподілили на три групи: доєвропейського періоду (до колонізації Гренландії Данією та Норвегією у XVIII столітті), постконтактного періоду (до 1998 року) та сучасного. Такий поділ дозволив оцінити вплив європейців на генетику місцевої породи.
Аналіз показав, що предки сучасних кіммітів прибули до Гренландії разом з інуїтами під час двох різних міграційних хвиль. Перша хвиля сталася близько 1150 років тому, а друга – приблизно 930 років тому. Значить, заселення острова почалося як мінімум на сторіччя раніше, ніж прийнято рахувати. Генетична близькість гренландських собак до стародавньої собаки, знайденої на Алясці і яка жила 3700 років тому, вказує на те, що міграція предків інуїтів через всю арктичну частину Північної Америки була на диво швидкою.
Дослідження також підтвердило, що інуїти та їхні собаки залишалися в генетичній ізоляції навіть після прибуття європейців. У генах сучасних кіммітів виявили мінімальну частку європейської домішки – у середньому 9%. Це різко контрастує з генетикою самих гренландців, які мають європейська частка предків сягає 25%. Ймовірно, суворі правила, які забороняють ввезення собак інших порід до районів традиційного собаківництва, успішно захистили чистоту породи. Також генетика не знайшла слідів схрещування між собаками інуїтів та норвезьких поселенців, які мешкали у Гренландії до XV століття.
Генетична структура популяцій кіммітів точно відобразила поділ їхніх господарів на регіональні субкультури. У Гренландії згодом сформувалися три основні групи інуїтів — на сході, заході та півночі, які говорять на різних діалектах. Так само розділилися популяції їх собак, накопичуючи генетичні відмінності через географічну ізоляцію. Незважаючи на багатовікове життя в невеликих групах, що зазвичай призводить до накопичення шкідливих мутацій, кімміти залишилися напрочуд здоровою породою. Суворі умови Арктики та жорсткі вимоги до робочих якостей служили потужним фактором природного відбору, який відсівав слабких особин.
Автори наукової роботи розкрили нові деталі древніх міграцій людини та показали, наскільки глибоким і міцним був зв’язок між інуїтами та їхніми собаками, чия генетична історія стала дзеркалом історії людської. Отримані дані створюють наукову основу для розробки стратегій збереження унікальної культурної та генетичної спадщини кіммітів.