Незважаючи на хвилю стимулів для розвитку відновлювальних джерел енергії, у 2024 році світові викиди парникових газів досягли історичного максимуму — 40,8 млрд тонн CO₂-еквіваленту. Цей показник перевищує результат 2023 року на 0,5 млрд тонн та демонструє, що «зелений» розвиток поки не зменшив загальний обсяг негативного впливу на клімат.
1. Світові інвестиції в поновлювану енергетику не сповільнюють зростання викидів
За останні роки світ інвестував понад $3,1 трлн у сонячну, вітрову енергію й водень:
- Сонячна генерація лише в 2024 році отримала близько $240 млрд,
- Вітрова — $145 млрд,
- Водневі проєкти — $14 млрд.
Проте результат виявився таким: викиди виросли майже на 1 % щороку, незважаючи на багатообіцяючі програми й технології.
2. Імперія викопного палива витримує натиск «зеленої революції»
За даними Енергетичного інституту, викопне паливо й надалі забезпечує майже 80 % глобального енергоспоживання. Країни Азії, такі як Китай і Індія, активно вводять сонячні та вітрові проєкти, проте масштаб економічного росту й попит на електроенергію призводять до одночасного зростання й викидів, і виробництва зеленої енергії — такий підхід називають «додаванням, а не заміною».
3. Три найбільші винуватці: Китай, США та Індія
- Китай — найголовніший емметер CO₂ (≈ 12,5 млрд тонн, тобто 31 % світових викидів). Інвестиції в зелений сектор ростуть, але паралельно зберігається залежність від вугілля.
- США демонструють довготривалий спад викидів — скорочення в межах 1 % щорічно з 2000 року, що стало результатом переходу від вугілля до газу та активного розвитку поновлюваних джерел.
- Індія збільшила свої викиди приблизно в п’ять разів з 1990 року, досягнувши 3,3 млрд тонн у 2024 році, підвищуючи потребу у викопному паливі для забезпечення економічного зростання.
4. Регіональні відмінності: глобальний розрив
- Африка: зростання викидів на 25 %.
- Азіатсько-Тихоокеанський регіон (без Індії та Китаю): +9 %.
- Придатні результати в Європі, де викиди знизилися приблизно на 1,4 % щороку, хоча деякі країни (Східна і Південна Європа) стикаються з уповільненням переходу від викопного палива .
5. Інтермітентність «зеленої» енергетики потребує запасного «газового плеча»
Через залежність сонячної та вітрової потужності від погодних умов, газові електростанції часто виступають як резервні. Австралійський досвід показав: без достатніх накопичувальних систем або ядерної енергетики неможливо забезпечити стабільність мережі при зростанні частки поновлюваних джерел .
Висновки та майбутні кроки
Вражаючі цифри та цифри, як-от 40,8 млрд тонн CO₂ за рік, показують: чиста енергетика не здатна самотужки стримати виклики клімату. Навіть при вражаючій динаміці встановлення сонячних панелей та вітрових турбін, загальний обсяг енергоспоживання збільшується — тому емісії ростуть.
Що далі?
- Посилення викидних тарифів (carbon pricing)
- Масова декарбонізація в промисловості
- Фокус на зниження не тільки «зелене додавання» — потрібно виключати використання вугілля та газу зі зміною енергетичної структури
- Розвиток зберігання енергії, ядерних технологій і ефективної модернізації інфраструктури
Підсумок: Ми досягаємо рекордних обсягів інвестицій у чисту енергію, але без системної заміни викопних джерел попит на вугілля, нафту й газ не спадає. Глобальні викиди продовжують зростати. Абсолютно необхідно перейти від «додавання» зеленої енергетики до її заміни застарілих і шкідливих джерел, розвивати технології накопичення й підтримувати рівновагу енергомережі відновними та резервними джерелами. Без цього цілі Паризької угоди ризикують залишитися лише словами.