Метан є потужним парниковим газом, який відіграє значну роль у глобальному потеплінні, проте його постійні викиди часто залишаються непоміченими. У прагненні до більш стійкого та екологічно чистого майбутнього важливо розуміти джерела викидів метану, щоб прогнозувати здатність атмосфери Землі утримувати тепло Сонця. Нове дослідження визначило 10 регіонів світу, де метан постійно викидається, як із природних заболочених місцевостей, так і внаслідок діяльності людини, наприклад, видобутку нафти та спалювання вугілля.
Дослідження глобальних викидів метану
Вчені проаналізували дані з сотень потенційних джерел метану, використовуючи інформацію із супутникової місії Copernicus Sentinel-5P, що дозволило оцінити викиди у 217 місцях. Замість того, щоб зосереджуватися на “супер-викидниках” — об’єктах нафтогазової промисловості, вугільних шахтах або погано керованих звалищах, які викидають великі обсяги метану нерегулярно, дослідження зосередилося на джерелах, що стабільно виділяють газ протягом тривалого часу.
Виявлення постійних джерел метану
Дослідження спиралося на новий набір даних про концентрацію метану та алгоритм, розроблений в Університеті Бремена в рамках проєктів ESA Climate Change Initiative Greenhouse Gas Project, Methane CAMP та SMART-CH4.
Клаус Ценер, керівник місії Sentinel-5P в ESA, зазначив: “Sentinel-5P наразі є єдиним супутником, який дозволяє виявляти джерела метану в глобальному масштабі та на щоденній основі.”
Дослідники проаналізували рівень метану в різних регіонах у період з 2018 по 2021 роки. Будь-яке місце, де рівень метану стабільно перевищував середні показники, було ідентифіковане як потенційно постійне джерело.
Природні джерела: заболочені території
Аналіз виявив, що найбільшим постійним джерелом метану у світі є заболочена місцевість Судд у Південному Судані, яка щорічно викидає 4,5 млн тонн метану. Інше велике джерело — заболочена територія Ібера в Аргентині, з обсягом викидів 3,3 млн тонн на рік. Метан тут утворюється внаслідок діяльності анаеробних мікроорганізмів у ґрунті та водах. Незважаючи на те, що це природне джерело, воно суттєво впливає на глобальне потепління.
Антропогенні джерела: нафта, газ і вугілля
Інші вісім найбільших джерел метану були спричинені діяльністю людини. Найбільші антропогенні викиди походять із нафтових і газових родовищ на західному узбережжі Туркменістану — приблизно 3,5 млн тонн метану на рік. Вугільні шахти в Китаї та Кузнецькому басейні росії, а також нафтові й газові родовища в США (Пермський та Делаверський басейни) входять до десятки глобальних джерел постійного викиду метану. Крім того, великі викиди зафіксовані в Дацці (Бангладеш) та Ляоніні (Китай) через діяльність, пов’язану з управлінням стічними водами, травленням жуйних тварин (корови, вівці, кози), а також сільським господарством (рисові поля та гній).
Чому важливо контролювати викиди метану
Метан є другим за важливістю парниковим газом після вуглекислого газу, значно впливаючи на глобальне потепління. Його концентрація в атмосфері майже утричі перевищила рівень 1850 року, що робить питання постійних викидів особливо актуальним. Оскільки метан має сильніший парниковий ефект, ніж CO₂, скорочення його викидів є критично важливим для пом’якшення змін клімату.
Як подолати проблему метану?
Визначення найбільших джерел постійного викиду метану — це лише перший крок. Наступний — розробка ефективних стратегій управління та скорочення викидів. На відміну від вуглекислого газу, метан залишається в атмосфері відносно недовго, проте його здатність утримувати тепло набагато вища. Це означає, що зменшення викидів може швидко сповільнити зміну клімату. Світові уряди та промисловість уже вживають заходів для зменшення викидів. Ініціатива Global Methane Pledge, представлена на COP26, передбачає скорочення викидів на 30% до 2030 року, і понад 150 країн приєдналися до цієї програми. Технології, такі як супутниковий моніторинг, виявлення витоків у нафтовій і газовій галузях, а також покращене управління відходами, є ключовими для зниження антропогенних викидів метану.
Як зменшити викиди з природних джерел?
Зменшення викидів із природних джерел, таких як заболочені території, є складнішим завданням. Оскільки ці екосистеми важливі для збереження біорізноманіття та утримання вуглецю, вчені шукають баланс між природними викидами метану та збереженням цих середовищ. Методи, такі як відновлення боліт, управління рівнем води та мікробні інтервенції, можуть допомогти оптимізувати викиди без шкоди для екосистем. Завдяки кращим методам виявлення та усвідомленню проблеми, науковці та політики мають всі необхідні дані для цілеспрямованих дій.
📌 Повне дослідження опубліковане в журналі Atmosphere, Chemistry and Physics.